Ізотопи урану — Вікіпедія

Ізото́пи ура́ну — різновиди атомів (і ядер) хімічного елементу урану, що містять різну кількість нейтронів у ядрі. На даний момент відомо 26 ізотопів урану і ще 6 збуджених ізомерних станів деяких його нуклідів. В природі зустрічаються три ізотопи урану: 234U (ізотопна поширеність 0,0055 %), 235U (0,7200 %), 238U (99,2745 %)[1].

Нукліди 235U і 238U є родоначальниками радіоактивних рядів — ряду актинію і ряду радію відповідно. Нуклід 235U використовується як паливо в ядерних реакторах, а також в ядерній зброї (завдяки тому, що в ньому можлива самопідтримувана ланцюгова ядерна реакція. Нуклід 238U використовується для виробництва плутонію-239, який також має надзвичайно велике значення як паливо для ядерних реакторів і як сировина у виробництві ядерної зброї.

Таблиця ізотопів урану

[ред. | ред. код]
Символ
ізотопу 		Z(p) N(n) Маса ізотопу[2]
(а.о.м.) 		Надлишок маси[2]
(кеВ) 		Період
напіврозпаду[1]
(T1/2) 		Спін і парність
ядра[1] 		Поширеність
ізотопу в природі[1]
(%)
Енергія збудження (кеВ)
214U[3] 92 122 0.52(+0.95−0.21) мс 0+
215U[4] 92 123 215.026760(90) 2.24 ms 5/2−#
216U[4][5] 92 124 216.024760(30) 2.25(+0.63−0.40) ms[3] 0+
216mU[6] 1.31 ms 8+
217U 92 125 217,024370(90) 22 700(90) 26(14) мс 1/2−#
218U 92 126 218,023540(30) 21 920(30) 6(5) мс 0+
219U 92 127 219,024920(60) 23 210(60) 55(25) мкс 9/2+#
220U 92 128 220,024720(220)# 23 030(200)# 60# нс 0+
221U 92 129 221,026400(110)# 24 590(100)# 700# нс 9/2+#
222U 92 130 222,026090(110)# 24 300(100)# 1,4(7) мкс 0+
223U 92 131 223,027740(80) 25 840(70) 21(8) мкс 7/2+#
224U 92 132 224,027605(27) 25 714(25) 940(270) мкс 0+
225U 92 133 225,029391(12) 27 377(12) 61(4) мс 5/2+#
226U 92 134 226,029339(14) 27 329(13) 269(6) мс 0+
227U 92 135 227,031156(18) 29 022(17) 1,1(1) хв (3/2+)
228U 92 136 228,031374(16) 29 225(15) 9,1(2) хв 0+
229U 92 137 229,033506(6) 31 211(6) 58(3) хв (3/2+)
230U 92 138 230,033940(5) 31 615(5) 20,8 діб 0+
231U 92 139 231,036294(3) 33 807(3) 4,2(1) діб (5/2)(+#)
232U 92 140 232,0371562(24) 34 610,7(22) 68,9(4) років 0+
233U 92 141 233,0396352(29) 36 920,0(27) 1,592(2)× 105 років 5/2+
234U 92 142 234,0409521(20) 38 146,6(18) 2,455(6)× 105 років 0+ 0,0055(2)
234Um[1] 1421,32(10) 39 567,9(18) 33,5(20) мкс 6−
235U 92 143 235,0439299(20) 40 920,5(18) 7,04(1)× 108 років 7/2− 0,7200(51)
235Um[1] 0,0765(4) 40 920,6(18) 26 хв 1/2+
236U 92 144 236,0455680(20) 42 446,3(18) 2,342(3)× 107 років 0+
236Um[1] 2750(10) 45 196(10) 115 нс 0+
237U 92 145 237,0487302(20) 45 391,9(19) 6,75(1) діб 1/2+
238U 92 146 238,0507882(20) 47 308,9(19) 4,468(3)× 109 років 0+ 99,2745(106)
238Um[1] 2 557,9(5) 49 866,8(20) 280(6) нс 0+
239U 92 147 239,0542933(21) 50 573,9(19) 23,45(2) хв 5/2+
239Um[1] 20(20)# 50 594(20) >250 нс (5/2+)
239Un[1] 133,7990(10) 50 707,7(19) 780(40) нс 1/2+
240U 92 148 240,056592(6) 52 715(5) 14,1(1) год 0+
241U 92 149 241,060330(320)# 56 200(300)# 5# хв 7/2+#
242U 92 150 242,062930(220)# 58 620(200)# 16,8(5) хв 0+

Пояснення до таблиці

[ред. | ред. код]
  • Поширеність ізотопів наведена для більшості природних взірців. Для інших джерел значення можуть сильно відрізнятися.
  • Індексами 'm', 'n', 'p' (поряд із символом) позначено збуджені ізомерні стани нукліду.
  • Значення, помічені решіткою (#), отримані не з одних лише експериментальних даних, а (хоча б частково) оцінені з систематичних трендів у сусідніх нуклідів (з такими ж співвідношеннями Z і N). Значення спіну та/або його парності, які визначаються невпевнено вміщені в дужки.
  • Похибка наводиться у вигляді числа в дужках, вираженого в одиницях останньої значущої цифри, означає одне стандартне відхилення (за винятком поширеності і стандартної атомної маси ізотопу за даними ІЮПАК, для яких використовується більш складне визначення похибки). Приклади: 29770,6(5) означає 29770,6 ± 0,5; 21,48(15) означає 21,48 ± 0,15; −2200,2(18) означає −2200,2 ± 1,8.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л Дані наведені по Audi G., Bersillon O., Blachot J., Wapstra A. H. The NUBASE evaluation of nuclear and decay properties // Nuclear Physics A. — 2003. — Vol. 729. — P. 3–128. — Bibcode:2003NuPhA.729....3A. — DOI:10.1016/j.nuclphysa.2003.11.001.(англ.)
  2. ↑ а б Дані наведені за Audi G., Wapstra A. H., Thibault C. The AME2003 atomic mass evaluation (II). Tables, graphs, and references. // Nuclear Physics A. — 2003. — Vol. 729. — P. 337—676. — Bibcode:2003NuPhA.729..337A. — DOI:10.1016/j.nuclphysa.2003.11.003.(англ.)
  3. ↑ а б Zhang, Z. Y.; Yang, H. B.; Huang, M. H. та ін. (2021). New α-Emitting Isotope 214U and Abnormal Enhancement of α-Particle Clustering in Lightest Uranium Isotopes (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 січня 2021. Процитовано 24 січня 2021.
  4. ↑ а б Y. Wakabayashi; K. Morimoto; D. Kaji та ін. (2014). New Isotope Candidates, 215U and 216U (PDF). RIKEN Accel. Prog. Rep. 47: xxii. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 4 травня 2021.
  5. ↑ H. M. Devaraja; S. Heinz; O. Beliuskina та ін. (2015). Observation of new neutron-deficient isotopes with Z ≥ 92 in multinucleon transfer reactions (PDF). Physics Letters B. 748: 199—203. Bibcode:2015PhLB..748..199D. doi:10.1016/j.physletb.2015.07.006. Архів оригіналу (PDF) за 1 липня 2019. Процитовано 4 травня 2021.
  6. ↑ [1]
Ізотопи протактинію Ізотопи урану Ізотопи нептунію
Таблиця ізотопів
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Uut Fl Mc Lv Ts Og
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ізотопи_урану&oldid=38298530