Інститут Гувера — Вікіпедія

Інститут Гувера
Галузь промисловості дослідження
Дата створення / заснування 1919[1][2]
Зображення
Значима особа Генрі Кіссинджер, Мілтон Фрідман, Гері Беккер, Thomas Sowelld, Ніл Фергюсон, Richard Allen Epsteind і Ньют Гінгріч
Сфера роботи економічна політика, освітня політика, енергополітикаd, research policyd, technology policyd, політика здоров’яd, зовнішня політика, суспільні науки[3], Економічна свобода, Вільний ринок, limited governmentd, історія, освіта і право
Донор Koret Foundationd, Alan Howardd, Scaife Foundationsd, Walton familyd, Bradley Foundationd і William E. Simond
Названо на честь Герберт Гувер
Засновник Герберт Гувер
Менеджер/директор Thomas W. Gilligand і Кондоліза Райс
Друкований орган Policy Reviewd
Країна  США[3]
Адміністративна одиниця Санта-Клара[4]
Місце розташування Стенфорд[4]
Політична ідеологія консерватизм і лібертаріанство
Організаційно-правова форма організація 501(c)(3)
Загальні затрати 59 910 000 $[5]
Загальна виручка 69 477 000 $ (2015)[5]
Батьківська організація Стенфордський університет[3]
Дочірня організація Stanford University East Asia Libraryd[6] і Бібліотека та архіви інституту Гувера
Розташування штаб-квартири Стенфордський університет
Отримані відзнаки
Національна гуманітарна медаль
Описано за адресою mediabiasfactcheck.com/hoover-institution/​(англ.)
hoover.org/about​(англ.)
sourcewatch.org/index.php/Hoover_Institution_on_War,_Revolution_and_Peace​(англ.)
Кількість підписників у соціальних мережах 152 612 і 879 000 ± 999[7]
Онлайнкаталог digitalcollections.hoover.org
Категорія працівників d
Мапа
Офіційний сайт​(англ.)
CMNS: Інститут Гувера у Вікісховищі

37°25′38″ пн. ш. 122°09′58″ зх. д. / 37.4271° пн. ш. 122.166° зх. д. / 37.4271; -122.166

Інститут Гувера з питань війни, революції та миру — американський аналітичний центр з питань публічної політики та науково-дослідна установа. Розташований в університеті Стенфорда в Каліфорнії. Історія центру розпочалася з бібліотеки, заснованої в 1919 році випускником Стенфорда Гербертом Гувером, до того, як він став президентом США. У бібліотеці, відомій як Бібліотека та архіви інституту Гувера, розміщено багато архівів, пов’язаних з Гувером, Першою світовою війною, Другою світовою війною, історією Східної Європи та Росії, іншими світовими історичними подіями.

Згідно з доповіддю Global Go To Think Tank Index Report за 2016 рік (Програма «Think Tanks and Civil Society Society», Університет Пенсильванії), Інститут Гувера посідає 18 місце з 90 в рейтингу "Топ-аналітичних центрів США".[8]

Інститут Гувера є підрозділом університету Стенфорда,[9] але має власну раду наглядачів.[10] Він розташований у кампусі. У заяві про місію викладені основні його принципи: представницький уряд, приватне підприємство, мир, особиста свобода та гарантії американської системи.[11] Заклад, як правило, характеризується як консервативний.[12][13][14]

Інститут є місцем стипендії для осіб, які раніше займали гучні посади в уряді, таких як Джордж Шульц, Кондоліза Райс, Майкл Боскін, Едвард Лазер, Джон Б. Тейлор, Едвін Міз та Емі Зегарт — усі вони стипендіати інституту Гувера. У 2007 році відставний генерал армії США Джон П. Абізайд, колишній командувач Центрального командування США, був названий першим щорічним Annenberg Distinguished Visiting Fellow.[15] Колишній міністр оборони генерал Джеймс Меттіс працював науковим співробітником Гувера перед призначенням адміністрацією Трампа.[16]

Заклад розміщений у чотирьох будівлях в кампусі Стенфорда. Найвідомішим об’єктом є визначна пам'ятка — Вежа Гувера, що користується великою популярністю серед відвідувачів. На вежі розміщений оглядовий майданчик на верхньому рівні, що забезпечує відвідувачам панорамний вид на кампус Стенфорда та околиці. Крім того, установа має відділення у центрі Джонсона у Вашингтоні, округ Колумбія.

У 2021 році Гувер був визнаний 10-м найвпливовішим аналітичним центром у світі за версією Academic Influence.[17] Того ж року він посів 22-е місце у списку "Найкращих аналітичних центрів США" та 1-е місце у списку "Найкращих аналітичних центрів, на які слід звернути увагу" Програми "Аналітичні центри та громадянське суспільство".[18]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ COURAGE Registry
  2. ↑ ROR Data — v1.19 — 2023. — doi:10.5281/ZENODO.7644942
  3. ↑ а б в http://www.hoover.org/
  4. ↑ а б Global Research Identifier Database — 2015.
  5. ↑ а б http://www.hoover.org/about/reports/2015
  6. ↑ https://scholarsarchive.byu.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=2712&context=jeal
  7. ↑ YouTube Application Programming Interface
  8. ↑ James G. McGann (Director) (26 січня 2017). 2016 Global Go To Think Tank Index Report. Архів оригіналу за 6 травня 2020. Процитовано 20 березня 2017.
  9. ↑ Stanford Legal Facts. Office of the General Counsel. Stanford University. Архів оригіналу за 21 червня 2011. Процитовано 26 травня 2012. [Архівовано 2011-06-21 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Board of Overseers. Hoover Institution. Stanford University. Архів оригіналу за 21 червня 2011. Процитовано 26 травня 2012. [Архівовано 2011-06-21 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Hoover Institution – Mission Statement. hoover.org. Архів оригіналу за 10 червня 2014. Процитовано 21 червня 2020.
  12. ↑ Hoover Institution on War, Revolution and Peace. Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 16 квітня 2015.
  13. ↑ McBride, Stewart (28 травня 1975). Hoover Institution: Leaning to the right. Christian Science Monitor. Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 16 квітня 2015.
  14. ↑ Nau, Henry R. (2013). Conservative Internationalism: Armed Diplomacy under Jefferson, Polk, Truman and Reagan. Princeton University Press. с. xi. ISBN 978-0-691-15931-7.
  15. ↑ Former U.S. Central Command Chief General John Abizaid Appointed Hoover Distinguished Visiting Fellow. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 21 червня 2020. [Архівовано 2013-11-11 у Wayback Machine.]
  16. ↑ General Jim Mattis Biography, Hoover Institution. Hoover Administration. 14 червня 2017. Архів оригіналу за 23 березня 2021. Процитовано 14 червня 2017.
  17. ↑ Top Influential Think Tanks Ranked for 2022 | Academic Influence (англ.). Процитовано 17 грудня 2022.
  18. ↑ McGann, James (28 січня 2021). 2020 Global Go To Think Tank Index Report. TTCSP Global Go To Think Tank Index Reports. Процитовано 17 грудня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Інститут_Гувера