Іоланда де Ено — Вікіпедія

Іоланда Ено фр. Yolande de Hainaut
імператриця-консорт Константинополя
1217 — 1219
Попередник:	Марія Болгарська
Наступник:	Марія Брієнн
Народження:	1175
Смерть:	серпень 1219 (44 роки) Константинополь
Рід:	Фландрський → Кутрене
Батько:	Балдуїн V (граф Ено)
Мати:	Маргарита I (графиня Фландрії)
Шлюб:	П'єр II де Куртене
Діти:	Філіп II де Куртенеd, Роберт I (латинський імператор), Генріх II де Куртенеd, Балдуїн II де Куртене, Маргарита де Куртенеd, Elisabeth of Courtenayd, Yolanda de Courtenayd, Марія де Куртене, Inés de Courtenayd і Eleonor of Courtenayd
Медіафайли у Вікісховищі

Іоланда Ено (1175 — серпень 1219) — імператриця-консорт Константинополя (Латинської імперії) з 1217 року. Друга дружина П'єра (імператора Константинополя).

Іоланда була дочкою Балдуїна V (графа Ено) і його дружини Маргарити I (графині Фландрії). Двоє її братів, Балдуїн і Генріх були імператорами Константинополя (Латинської імперії). В 1193 році вийшла заміж за П'єра II (сеньйора Куртене), графа-співправителя Невера, Осера і Тоннерра.

В 1212 успадкувала Намюрське маркграфство , але їдучи на схід, передала його своєму старшому синові Філіппу. Після смерті Генріха в 1216 престол в Константинополі був запропонований чоловікові Іоланди П'єру II (сеньйору Куртене). Після коронації у Римі 9 квітня 1217 року Іоланда вирушила на схід морем, а П'єр — через Балкани по суші. Прибувши в Константинополь в червні 1217 року, вона дізналася, що чоловік був взятий в полон Епірським деспотом. Іоланда почала правити як регентка від імені П'єра. В цьому ж році народила сина - майбутнього імператора Балдуїна

З початку 1219, коли в Константинополі стало відомо про загибель П'єра де Куртене, вона правила, ймовірно, від імені свого старшого сина Філіпа, аж до своєї смерті в жовтні 1219 року.

Була одружена з П'єром II Куртене. У них народилось 12 дітей:

1. Маргарита (1194 — 17 липня 1270) — дружина: 1) Рауля III Лузіньяна (сеньйора Ісудену); 2) Генріха I (графа Віандену).
2. Філіпп (1195 — 1226) — маркграф Намюру.
3. Іоланда (1196 — 1233) — дружина Андрія II (короля Угорщини).
4. Сибіла (1197 — 1210) — черниця.
5. Єлизавета (1199 — після 1269) — дружина: 1) Волте Пюїзе; 2) Ед Монтагю.
6. Роберт (бл. 1201 — січень 1228) — імператор Константинополя в 1219—1228 роках
7. Агнеса (1202 — після 1247) — дружина Готфріда II Віллардуена, князя Ахеї.
8. Марія (1204 — 1228) — дружина Феодора I (імператора Нікеї).
9. Генріх (1206 — 1229) — маркграф Намюру.
10. Елеонора (1208 — 1229) — дружина Філіппа I Монфора, сеньйора Торону і Тіру.
11. Констанція (1210 — ?) — черниця.
12. Балдуїн (грудень 1217 — жовтень 1273) — імператор Константинополя в 1228—1261 роках

Деякі з дітей також посіли престоли. Так, у 1201 і 1217 роках Іоланда Ено народила синів Роберта і Балдуїна — майбутніх латинських імператорів — Роберт де Куртене і Бодуен II. Щоб зміцнити становище імперії, Іоланда де Ено видала в 1217 році свою дочку Агнесу за князя Ахайя Жоффруа де Віллардуена, іншу дочку — Марію — за нікейського імператора Феодора I Ласкаріса. Донька Іоланди, також Іоланда, була одружена з Андрашем II, королем Угорщини.

• Donald M. Nicol. The Last Centuries of Byzantium, 1261—1453. — Cambridge University Press, 2002, p. 12. (англ.)
• Zdzisław Pentek. Cesarstwo Łacińskie. Kolonialne państwo krzyżowców czy Neobizancjum? — Poznań 2004, s. 146—152. (пол.)

• Yolande de Hainaut (англ.)

Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (листопад 2017)

• Іоланда