Осерське графство — Вікіпедія

Осерське графство фр. Comté d'Auxerre
феодальне володіння Французького королівства
~ 770 – 1370
Осерське графство (зеленим) в 1180 році
Столиця	Осер
Державний устрій	монархія
Історія
- Перші згадки про графів Осерських	~ 770
- продане Французькому королівству	1370

Осерське графство (фр. Comté d'Auxerre) — середньовічне феодальне володіння в сучасній центральній Франції зі столицею в місті Осер. Графство протягом більшості часу свого існування входило до складу Бургундського герцогства.

Першим відомим графом є сподвижник Карла Великого Герменольд, який отримав від короля франків Осер у 771 році^[1]. Після нього було декілька інших графів, а в 859 році король Західної Франкії Карл Лисий передав Осерське графство своєму двоюрідному брату Конраду II. Останній підняв повстання і його було позбавлено графства, яке натомість було надано графу Паризькому Роберту Сильному .

Після смерті Роберта в 866 році, усі його титули перейшли до Гуго Абата, який також був братом Конрада II. Гуго довірив Осер уповноваженому графу Гірбольду, а потім віддав його як придане своїй племінниці Аделаїді, яка вийшла заміж за герцога Бургундського Річарда I. Надалі Річард і наступні герцоги Бургундські призначили в Осері віконтів, першим з яких був певний Рейнард.

Протягом другої половини X століття графи Осерські невідомі. В той же час два єпископи Осерські де-факто перебирали на себе цю функцію. Перший — Еріберт, зведений брат герцога франків Гуго Капета, а другий — Гуго де Шалон. Епископи благоволили робертинам які отримували в графстві території.

Зрештою графство повернулося до капетингів, і на початку XI століття король Роберт II Побожний віддав його як посаг своїй доньці Аделаїді, яка вийшла заміж за Рено I Неверського. Останній став спадковим графом Осерським і Неверським і почав конфліктувати з осерським єпископом^[2].

Протягом наступних двох з половиною століть Осерське і Неверське графства залишалися під єдиною владою, аж до смерті графині Матильди II у 1262 році^[2]. Її три доньки розділили спадок між собою і Осерське графство отримала Алікс, одружена з Жаном I Шалонським.

У 1370 році Жан IV Шалонський продав Осерське графство королю Франції^[2], який включив графство до складу королівського домену і зробив на його території королівський бейлівік.

У 1435 році за Аррасським мирним договором між королем Франції Карлом VII і герцогом Бургундії Філіпом III Добрим, Осер було віднесено до Бургундського герцогства, яке, в свою чергу, було остаточно приєднано до Французького королівства, як королівський апанаж^[2]. У 1477 році Жан Рапін став першим губернатором, призначеним королем Франції.

Осерське віконтство з'явилось приблизно в 900 році^[3] з призначенням Ренара^[4] або Рейнара^[5][6] Річардом І, герцогом Бургундським і графом Осерським з 888 року.

Віконт Ренар був братом Манассеса I Шалонського, видатної особи та союзника Річарда Бургундського. Він втрутився в призначення єпископа міста^[4], Жерана, а пізніше вступив з єпископом у конфлікт через конфіскацію церковних земель Гі та Нарсі.

Наприкінці XII ст століття Осерське віконтство знаходилось в руках сера Наржо де Тусі, який став останнім віконтом в історії Осера^[3]. Після нього титул віконта Осерського не використовувався або приєднувався до титулу графа^[7]. Згодом управління було доручено судовим виконавцям^[3].

У місцевій топоніміці площа Плас-де-Веен біля графського замку в місті Осер отримала свою назву від спотвореного слова віконт — «véen»^[8].

1. ↑ Mentionné dans la Geste des évêques d'Auxerre. Voir La Puisaye et le Gâtinais, Ambroise Challe, Bulletin de la Société des Sciences historiques et naturelles de l'Yonne, 1872.
2. ↑ ^{а б в г} Bataille, 1992.
3. ↑ ^{а б в} Lebeuf, Jean (1743). Memoires concernant l'histoire ecclésiastique et civile d'Auxerre (фр.). Durand.
4. ↑ ^{а б} SAINT GÉRAN (909—914)
5. ↑ Première maison des comtes de Chalon et de Mâcon (v750-968)
6. ↑ Comitatu Chalon–sur–Ararim — Comté de Chalon–sur–Saône
7. ↑ Max Quantin. Cartulaire de l'Yonne, tome II
8. ↑ Chanoine Lebeuf. Histoire du diocèse et de l'ancien comté d'Auxerre, 1743

• Alain Bataille; Pascal Dibie; Jean-Pierre Fontaine; Jean-Charles Guillaume; Jean-Paul Moreau; Ferdinand Pavy; Line Skorka; Gérard Taverdet; Marcel Vigreux (avril 1992). Yonne (фр.). Paris: Editions Bonneton. с. 428. ISBN 2-86253-124-3. bataille.