Іоселіані Отар Давидович — Вікіпедія

Отар Іоселіані
ოთარ იოსელიანი
Зображення
Отар Іоселіані, 2010
Отар Іоселіані, 2010
Дата народження2 лютого 1934(1934-02-02)[1][2][…]
Місце народженняТифліс, Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка, СРСР[1][4][…]
Дата смерті17 грудня 2023(2023-12-17)[6][7][8] (89 років)
Місце смертіТбілісі, Грузія[7]
ГромадянствоФранція Франція
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії і Тбіліська державна консерваторія імені Вано Сараджишвілі
Професіясценарист, режисер монтажу, актор, режисер, композитор, диригент, піаніст, режисер-документаліст, кінорежисер, педагог
Кар'єра1958–2006
ЗакладВищі курси сценаристів і режисерівd
Magnum opusПрощавай, рідний дім, Фаворити Місяця, Жив співучий дрізд, І стало світло (фільм, 1989), Ранок понеділка і Полювання на метеликів (фільм, 1992)
Нагороди
IMDbID 0409646
CMNS: Іоселіані Отар Давидович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іоселіані (прізвище).

Отар Давидович Іоселіані, (груз. ოთარ იოსელიანი; 2 лютого 1934(19340202), Тбілісі — 17 грудня 2023[9]) — грузинсько-французький кінорежисер, сценарист, актор. З 1982 року мешкав і працюв у Франції, куди емігрував у зв'язку з проблемами з радянською цензурою.

Біографія

[ред. | ред. код]

Отар Іоселіані народився 2 лютого 1934 року в Тбілісі, Грузія.

Вчився на механіко-математичному факультеті Московського державного університету. У 1961 році закінчив режисерський факультет ВГІКу (майстерня О. Довженко, М. Чіаурелі).

У 1961 році Іоселіані поставив короткометражну стрічку «Квітень», а в 1964 році зняв документальний фільм «Чавун», показавши у ньому один день роботи металургійного заводу. Вже для цих фільмів був характерний оригінальний режисерський стиль, який яскраво виявився в його першій повнометражній картині «Листопад» (1966 рік), яка була відзначена в Каннах і отримала нагороду ФІПРЕССІ та Жоржа Садуля за найкращий дебют. У 1971 році на екрани вийшов фільм «Жив співучий дрізд», а в 1976 році режисер поставив «Пастораль», який отримав приз ФІПРЕССІ на Берлінському фестивалі.

З початку 1980-х років Отар Іоселіані працював у Франції, там він зняв декілька документальних і короткометражних картин: у 1984 році фільм «Фаворити Місяця», нагороджений на Венеціанському кінофестивалі Спеціальним призом журі. Цією ж премією були відзначені ще два фільми Іоселіані— «І стало світло» (1989 рік) і «Розбійники. Глава 7» (1996 рік). У 1999 році на екрани вийшов новий фільм Отара Іоселіані, у якому він зіграв одну з головних ролей, — «Прощавай, рідний дім». Лауреат Царськосельської художньої премії (2001 рік).

Режисер

[ред. | ред. код]

Сценарист

[ред. | ред. код]

Актор

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #122491556 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Filmportal.de — 2005.
  4. ↑ Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
  5. ↑ Catalog of the German National Library
  6. ↑ Умер Отар Иоселиани — 2023.
  7. ↑ а б Le cinéaste géorgien Otar Iosseliani, chantre des plaisirs simples, est mort — Ле-Монд.
  8. ↑ Fichier des personnes décédées mirror
  9. ↑ Помер кінорежисер Отар Іоселіані, Укрінформ, 17.12.2023

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Іоселіані Отар Давидович


Кінорежисер Це незавершена стаття про кінорежисера або кінорежисерку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Актор Це незавершена стаття про актора.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Іоселіані_Отар_Давидович