Крістіан Петцольд — Вікіпедія

Крістіан Петцольд
нім. Christian Petzold
Крістіан Петцольд, 2018
Дата народження14 вересня 1960(1960-09-14) (64 роки)
Місце народженняГільден, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН
ГромадянствоНімеччина Німеччина
Професіякінорежисер, сценарист
Alma materGerman Film and Television Academy Berlind
Роки активності1992наш час
Член уБерлінська академія мистецтв
IMDbID 0678857
Нагороди та премії
Срібний ведмідь (2012)
Крістіан Петцольд у Вікісховищі

Крістіа́н Пе́тцольд (нім. Christian Petzold; нар. 14 вересня 1960, Гільден, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН) — німецький кінорежисер та сценарист. Представник і лідер Берлінської школи.

Біографія

[ред. | ред. код]

Крістіан Петцольд народився 14 вересня 1960 року в Гільдені, невеликому містечку в землі Північний Рейн-Вестфалія (на той час Федеративна Республіка Німеччини). У 1979 році закінчив гімназію, після чого проходив альтернативну службу в кіноклубі[1]. У 1981-му Крістіан Петцольд переїхав до Берліна, де вивчав літературу. З 1988 по 1994 рік Петцольд навчався в Німецькій академії кіно і телебачення. Паралельно з цим він працював кінокритиком, а також встиг побути асистентом німецьких кінорежисерів Гартмута Бітомські та Гаруна Фарокі. Пізніше вони взяли участь у створенні сценаріїв деяких фільмів Петцольда.

Дипломним фільмом Крістіана Петцольда стала драма «Авіатриси» (1995). Пізніше він зняв кінострічки «Куба лібре» (1996) і «Постільна злодійка» (1998). Драма «Вольфсбург», створена у 2003 році, стала першим великим успіхом Крістіана Петцольда: він був удостоєний призу ФІПРЕССІ у програмі «Панорама» Берлінського міжнародного кінофестивалю.

Двічі Крістіан Петцольд номінувався на «Золотого ведмедя» — головну нагороду Берлінале: у 2005 році переможцем конкурсу міг стати його фільм «Примари», а в 2007 — трилер «Єлла».

За фільм «Барбара» режисер у 2012 році здобув Срібного ведмедя 62-го Берлінського кінофестивалю[2] за найкращу режисуру[3] та номінувався на премію Європейської кіноакадемії за найкращий фільм. Стрічка Петцольда «Фенікс» (2014) претендувала на головну нагороду 62-го Міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні та отримала Приз ФІПРЕССІ.

У 2009 році Крістіан Петцольд спробував себе як театральний режисер: він поставив спектакль за п'єсою Артура Шніцлера «Самотній шлях» в Німецькому театрі у Берліні. Головну роль у постановці виконала Ніна Госс.

У 2016 році на 7-му Одеському міжнародному кінофестивалі Крістіан Петцольд особисто представив ретроспективу з чотирьох свої фільмів — «Єлла», «Єрихов», «Барбара» і «Фенікс», та провів майстер-клас у рамках Літньої кіношколи.

У 2017 році Петцольд очолив міжнародне журі 8-го Одеського кінофестивалю[4].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
1971 — т/с Телефон поліції — 110 Polizeiruf 110 Так Так
1995 т/ф Авіатриси Pilotinnen Так Так
1996 т/ф Куба лібре Cuba Libre Так Так
1998 т/ф Постільна злодійка Die Beischlafdiebin Так Так
2000 Внутрішня безпека Die innere Sicherheit Так Так
2001 т/ф Мертва людина Toter Mann Так Так
2003 Вольфсбург Wolfsburg Так Так
2005 Примари Gespenster Так Так
2007 Єлла Yella Так Так
2008 Єрихов Jerichow Так Так
2011 т/ф Драйлебен: Щось краще, ніж смерть Dreileben Так Так
2012 Барбара Barbara Так Так
2014 Фенікс Phoenix Так Так
2015 Кола Kreise Так Так
2017 Вовки Wölfe Так Так
2018 Транзит Transit Так Так
2020 Ундина Undine Так Так

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації Крістіана Петцольда[5]
Рік Категорія Фільм Результат
Фестиваль Макса Офюльса
1996 Рекламна премія Куба лібре Перемога
1998 Премія Макса Офюльса Постільна злодійка Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Салоніках
2000 Золотий Александр Внутрішня безпека Номінація
Приз за найкращий сценарій (спільно з Гаруном Фарокі) Перемога
Приз ФІПРЕССІ — Спеціальна згадка Перемога
Німецька кінопремія
2001 Золота нагорода найкращому режисерові Внутрішня безпека Номінація
2004 Вольсбург Номінація
2008 Єлла Номінація
2009 Єрихов Номінація
2012 Барбара Номінація
Золота нагорода за найкращий сценарій Номінація
Премія Німецької асоціації кінокритиків
2002 Найкращий фільм Внутрішня безпека Перемога
2006 Примари Перемога
2008 Єлла Перемога
2009 Єрихов Перемога
2013 Барбара Перемога
2015 Фенікс Номінація
Берлінський міжнародний кінофестиваль
2003 Приз ФІПРЕССІ («Панорама») Вольсбург Перемога
2005 Золотий ведмідь Примари Номінація
2007 Єлла Номінація
2013 Барбара Номінація
Срібний ведмідь за найкращу режисуру Перемога
Приз журі читачів «Berliner Morgenpost» Перемога
2018 Золотий ведмідь Транзит В очікуванні
Венеційський кінофестиваль
2008 Золотий лев Єрихов Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Вальядоліді
2012 Золотий колос за найкращий фільм Барбара Номінація
Премія Європейської кіноакадемії
2012 Найкращий європейський фільм Барбара Номінація
Премія глядачів Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні
2014 Золота мушля за найкращий фільм Фенікс Номінація
Приз ФІПРЕССІ Перемога
Гонконзький міжнародний кінофестиваль
2015 Премія Всесвітньої католицької асоціації по комунікаціях (SIGNIS) Фенікс Номінація
Премія SIGNIS — Спеціальна згадка Перемога
Національна спілка кінокритиків США
2016 Найкращий фільм іноземною мовою Фенікс 2-е місце

Громадська позиція

[ред. | ред. код]

У липні 2018 підтримав петицію Асоціації французьких кінорежисерів на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Інтерв'ю на DVD Die innere Sicherheit
  2. Press Release, 9th Jan. berlinale.de. -01.09.2012. Архів оригіналу за 17 червня 2012. Процитовано 25.06.2017.
  3. Prizes of the International Jury 2012. Berlinale. 2.19.2012. Архів оригіналу за 16 грудня 2006. Процитовано 27.06.2016.
  4. Крістіан Петцольд стане членом міжнародного журі 8-го ОМКФ. Офіційний сайт Одеського кінофестивалю. Архів оригіналу за 21.06.2017. Процитовано 24.06.2017.
  5. Нагороди та номінації Крістіана Петцольда на сайті IMDb (англ.)
  6. Appel à la libération immédiate d'Oleg Sentsov ! [Архівовано 10 липня 2018 у Wayback Machine.] // Société des Réalisateurs de Films, 06.07.2018

Посилання

[ред. | ред. код]