Ішме-Даган — Вікіпедія

Ішме-Даган
Ішме-Даган
Ішме-Даган
Цар Ісіна
1954 — 1935 до н. е.
Попередник: Іддін-Даган
Спадкоємець: Ліпіт-Іштар
 
Батько: Іддін-Даган

Ішме-Даган — цар Ісіна, Шумеру й Аккада[1].

Правління

[ред. | ред. код]

За Ішме-Дагана почалось створення нового зводе законів, який завершив його наступник Ліпіт-Іштаром. Ішме-Даган — ініціатор реформи, що звільнила жителів священного Ніппура від податку-десятини й від військової повинності, та замінила її на службу винятково на храми. Ніппур, таким чином, став першим в історії Передньої Азії автономним привілейованим храмовим містом. Такий захід Ішме-Даган міг провести, імовірно тому, що розраховував на найманих воїнів з амореїв.

В історії міста Ур Ішме-Даган також відіграв значну роль. Вперше після падіння Іббі-Сіна він, за стародавнім звичаєм, призначив до Ура верховною жрицею свою дочку, давши їй шумерське ім'я Ен-Анатума, й вона заходилась відновлювати знамениті урські храми бога Місяця Нанни (Сіна) та його дружини Нінгаль.

За правління Ішме-Дагана почали виявлятись перші ознаки того, що велич Ісіна похитнулась, а царство Шумеру й Акккада ось-ось розпадеться на держави, що постійно ворогують одне з одним. Існують непрямі свідчення про поразку, якої Ішме-Даган зазнав під стінами Кіша.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Sumerian King List [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.](англ.)

Джерела

[ред. | ред. код]