Аббас I Хільмі — Вікіпедія

Аббас I Хільмі
араб. عباس حلمي الأول‎
Народився	10 листопада 1813(1813-11-10) Джидда, Мекка, Саудівська Аравія
Помер	13 липня 1854(1854-07-13)[1] (40 років) Бенха, Єгипет
Країна	Османська імперія
Діяльність	політик, монарх
Посада	бейлербей еялету Єгипетd і Валі[2]
Рід	династія Мухаммеда Алі
Батько	Tusun Pashad
Діти	Damad Prince Ibrahim Ilhamy Pashad
Медіафайли у Вікісховищі

Абба́с I Хільмі́ (Аббас-паша; араб. عباس الأول‎, тур. I. Abbas Hilmi Paşa; 1 липня 1813 — 16 липня 1854) — віце-король (валі) Єгипту в 1849-1954. Онук Мухаммеда Алі Єгипетського.

Фактично знаходився при владі з грудня 1848 року після смерті Ібрагіма-паші. Проводив політику, направлену на збереження традиційних соціальних та політичних інститутів, вислав із країни іноземних радників, переслідував лібералів та прибічників європеїзації Єгипту. Як і Мухаммед Алі, відмовився від поширення на Єгипет та Судан реформ танзімату Османської імперії. Ліквідував мануфактури, відновив ремісничі цехи та дрібне товарне виробництво (при збереженні внутрішніх торгових монополій), знизив податки.

У зовнішній політиці орієнтувався на Велику Британію. В 1851 році надав їй концесію на будівництво залізниці Александрія—Каїр—Суец. Виступав проти французьких планів будівництва Суецького каналу. Політика Аббаса викликала опозицію в правлячих колах, особливо серед прибічників заходу.

Убитий в ході державного заколоту 13 липня 1854. Влада перейшла його дядьку Мухаммаду Саїд-паші.

• Африка. Енциклопедичний довідник. Т.1-2. Москва, 1986

Це незавершена стаття про особу Єгипту. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.