Адміністративний поділ Італії — Вікіпедія

Згідно з Конституцією Італії від 11 грудня 1947 року (ст. 116), Італійська Республіка ділиться на 20 областей^[1][2] (італ. regione); п'ять з них, у яких компактно проживають етнічні та мовні меншини, мають спеціальний статус^[it] (італ. regione a statuto speciale), див. #автономні області Італії.

Області, крім Валле-д'Аости, поділяються на провінції (province). Усього в Італії 109 провінцій. З 2014—2016 років 12 областей включають в себе також метрополійні міста (città metropolitana). Дві провінції, Тренто та Больцано в області Трентіно-Альто-Адідже, мають автономний статус.

Провінції та метрополійні міста, своєю чергою, поділяються на комуни або громади (італ. comuni), які можуть також поділятися на фракції або територіальні частини (італ. frazioni).

Області Італії (в дужках вказані цифри на карті):

• Абруццо (1)
• Апулія (3)
• Базиліката (4)
• Венето (20)
• Емілія-Романья (7)
• Калабрія (5)
• Кампанія (6)
• Лаціо (9)
• Лігурія (10)
• Ломбардія (11)
• Марке (12)
• Молізе (13)
• П'ємонт (14)
• Тоскана (18)
• Умбрія (19)

в тому числі 5 автономних областей:

• Валле-д'Аоста (2)
• Сардинія (15)
• Сицилія (16)
• Трентіно-Альто-Адідже (17)
• Фріулі-Венеція-Джулія (8)

Консульська довідка для українців в Італії^[1]

• До консульського округу Посольства України в Італії входять 8 областей Італії: Лаціо, Сицилія, Сардинія, Тоскана, Умбрія, Марке, Абруццо, Молізе, а також 2 країни: Республіка Мальта, Республіка Сан-Марино
• Консульським округом Генерального консульства України в Мілані є Північна Італія, до нього входять 8 областей: П’ємонте, Лігурія, Ломбардія, Фріулі-Венеція-Джулія, Венето, Валь Д’Аоста, Трентіно-Альто Адідже, Емілія-Романія
• До консульського округу Генерального консульства України в Неаполі входять 4 південні області: (6) Кампанія, (5) Калабрія, (3) Апулья, (4) Базиліката

Кожна область (або регіон, італ. regione) має обраний парламент, що зветься Consiglio Regionale (регіональна рада), або Assemblea Regionale (регіональна асамблея) у Сицилії, і уряд, що зветься Giunta Regionale, у якому головує президент Presidente della Giunta Regionale або Presidente della Regione. Президент регіону обирається громадянами на прямих виборах, окрім Трентіно-Альто-Адідже і Валле-д'Аоста, де їх обирає регіональна рада.

В автономних областях є свої парламенти — обласні ради і уряди — джюнти, які мають повноваження у питаннях місцевого самоврядування.

Області (крім Валле-д'Аости) поділяються на провінції (італ. provincia), які поділяються на комуни.

Провінція Італії — адміністративна одиниця другого рівня, між комуною і регіоном.

Провінція складається з великої кількості комун, і, зазвичай, кілька провінцій утворюють один регіон. Регіон Валле-д'Аоста є єдиною областю, що не має провінцій: її адміністративні функції виконує регіональний уряд, однак, зазвичай, вона розглядається як одна провінція. Усі провінції, крім автономних, входять до складу Союзу провінцій Італії

Адміністративно-правові норми про італійські провінції міститься в розділі V частини II Конституції Італії (починаючи із ст. 114). Кількість провінцій в Італії, в останні роки неухильно зростає. Позаяк багато нових провінцій виходять із складу старих, часом маючи кількість населення менш ніж сто тисяч жителів (це менше, ніж деякі італійські Комуни). З 2006 року в Італії налічується 110 провінцій (у тому числі Валле-д'Аоста).

Кожна провінція очолюється президентом. Окрім того, кожна провінція має провінційну раду та виконавчий орган — провінційну джунту. Президент та члени Провінційної ради обираються громадянами провінції. Коаліція обраного президента (якому для перемоги необхідна абсолютна більшість голосів у першому або другому турі голосування) отримує три п'ятих місць у Провінційній раді. Джунта очолюється президентом, який призначає інших її членів (італ. assessori). У кожній провінції також є префект (італ. prefetto) — представник центрального уряду, який очолює організацію, що має назву Урядова територіальна префектурна служба (італ. prefettura-ufficio territoriale del governo).

Провінції також мають провінційну поліцію (італ. Polizia Provinciale), яка залежить від місцевих органів влади. Квестор (італ. Questor) є главою державної поліції (італ. Polizia di Stato) в провінції і його офіс називається квестура.

Провінції Больцано і Тренто є автономними: на відміну від усіх інших італійських провінцій вони мають законодавчі повноваження регіонів і не підпорядковані регіону, до складу якої входять (Трентіно-Альто-Адідже).

В Італії є 7896 комун (за даними ISTAT 2024). Комуна може бути розділена на фракції (frazioni), що мають обмежені консультативні повноваження.

Органами влади в комуні є рада комуни (consiglio comunale), збори комуни (giunta comunale) і мер комуни (sindaco). Комуни входять до складу провінції (provincia), але провінція не виконує роль посередника комуни у відносинах з регіоном, своєю чергою регіон (regione) не виконує роль посередника комуни у відносинах з Урядом. Кожна з цих адміністративних одиниць, бувши наділеною статусом юридичної особи, може мати прямі відносини одна з одною (наприклад комуна може звернутися до регіону).

Комуни можуть ділити свою територію на округи (італ. circoscrizioni) з метою забезпечення безпосереднішої участі населення в управлінні комуною. Законом про фінанси 2007 року внесено зміни в умови для створення округів, що робить їх обов'язковими в комунах з населенням понад 250 тисяч осіб, а там, де населення становить 100—250 тисяч осіб — на власний розсуд.

• Прапори регіонів Італії
• Адміністративний поділ країн Європи

• CityMayors article [Архівовано 7 лютого 2016 у Wayback Machine.]
• Уряди регіонів на Italia.gov.it
• Уряди регіонів Італії на Governo.it

1. ↑ ^{а б} Італія. Корисна інформація для подорожуючих // 28 грудня 2016
2. ↑ Територіально-адміністративний поділ: 20 областей, 109 провінцій, 8101 муніципалітет. / Італійська Республіка. Державний устрій та політична система (2009). // Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Портал "Державна підтримка українського експорту" ukrexport.gov.ua.