Адміністративний поділ Катару — Вікіпедія

Адміністративний поділ Катару складається із восьми муніципалітетів (араб. بلديات — баладіят).

Більшість території Катару здавна була малозаселеною, лише на узбережжі поруч з глибокими затоками, які з помірним морем сприяли мореплавству, а за ним і торгівлі, сформувалися кілька поселень. З віками ці поселення стали важливими центрами торгівлі і управлялися місцевим шейхом та тодішніми сюзеренами Катару. Мешканців, живучи вздовж узбережжя, займалася рибальством та видобутком перлів та були малоосвіченими.

У середині ХХ століття англійські колонізатори Катару поставили за мету впорядкувати свої його адміністративно, та щоби упередити міжусобиці арабських шейхів (які виникали час від часу) — тоді вони створили на базі історичних центрів держави кілька адміністративних одиниць і закріпили це в законі № 11 від 1963 року (це була столична територія, північна та південна). Пізніше, після здобуття незалежності Катару від англійців, в 1972 році, Шейх Мохаммед бін Джабер Аль Тані підписав законопроєкт № 19, яким розмежував свої землі на кілька баладіятів.

За часи бурхливого економічного і соціального розвитку (з кінця ХХ-го століття) територоія Катару суттєво видозмінилася. Деякі території перетворилися в густозаселені, заселялися пустельні території, довкола нафтових промислів та нафтогазової інфраструктури постало чимало робітничих поселень. Тому новим очільникам країни довелося вдатися до нової адміністративної реформи і 2004 році вони затвердили нові межі баладіятів із новими адміністраціями та повноваженнями.