Азбель Марк Якович — Вікіпедія

Азбель Марк Якович
рос. Марк Азбель
Народився	12 травня 1932(1932-05-12) Полтава, Харківська область, Українська СРР, СРСР
Помер	31 березня 2020(2020-03-31) (87 років) Ізраїль
Країна	СРСР  Ізраїль
Діяльність	фізик, біолог, викладач університету
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Галузь	еволюційна біологія[1]
Заклад	МДУ Тель-Авівський університет Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди ННЦ ХФТІ ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Ландау Лев Давидович, Капиця Петро Леонідович і Ліфшиць Ілля Михайлович
Аспіранти, докторанти	Er'el Granotd
Нагороди	премія Гумбольдта
Висловлювання у Вікіцитатах  Азбель Марк Якович у Вікісховищі

Азбель Марк Якович (12 травня 1932, Полтава — 31 березня 2020, Ізраїль) — радянський та ізраїльський фізик-теоретик, доктор фізико-математичних наук (1959), професор (1990). Лауреат премії ім. Михайла Ломоносова АН СРСР (1966, 1968), премії ім. Льва Ландау АН СРСР (1989), міжнародної літературної премії ім. Кристофера (1982).

Марк Азбель народився у 1932 році у Полтаві в сім'ї лікарів. З початком Другої світової війни з батьками був евакуйований до Сибіру. У 1944 родина повернулася до Харкова, де у 1947 році Марк закінчив школу № 36^[2][3]. У старших класах захоплювався літературою, відвідував літературний гурток при юнацькій філії харківської бібліотеки імені Короленка, брав участь у виданні рукописного альманаху «Кактус»^[4].

У 1953 закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету.

У 1953—1955 працював учителем математики вечірньої Школи робітничої молоді в Харкові.

У 1954—1955 працював викладачем теоретичної фізики Харківського педагогічного інституту.

У 1955 захистив кандидатську дисертацію під керівництвом Іллі Ліфшиця та отримав запрошення на роботу в Москву від Ігоря Курчатова, проте дізнавшись, що доведеться займатися створенням озброєнь, відмовився^[2].

У 1957 захистив докторську дисертацію (керівники — Лев Ландау, Петро Капиця)^[5].

Від 1955 — молодший науковий співробітник, у 1956—1964 роках — старший науковий співробітник теоретичного відділу Українського фізико-технічного інституту. Одночасно в 1957—1964 роках був викладачем Харківського університету.

У 1964—1972 — професор Московського університету та за сумісництвом (1965—1972) — завідувач сектору Інституту теоретичної фізики АН СРСР (Москва).

У 1966 експертна наукова рада по Ленінських преміях зняла зі списку номінантів за вказівкою владних структур роботу «Теоретичні та експериментальні дослідження енергетичного спектру електронів та резонансних явищ в металах» колективу авторів за участю Азбеля. Причиною відповідної вказівки стало товаришування Азбеля з письменником Юлієм Даніелем і допит вченого у процесі Синявського і Даніеля (Азбель відмовився співробітничати зі слідством^[3]). Ленінські премії 1966 року з фізики були присуджені двом наступним за списком роботам^[6].

У 1972 подав документи на виїзд до Ізраїлю^[2]. Після подачі заяви на виїзд Азбеля відразу звільнили з Інституту теоретичної фізики ім. Ландау^[6].

З 1 січня 1973 став професором Тель-Авівського університету (Ізраїль), читав лекції телефоном^[2].

У 1973 разом з фізиком Олександром Воронелем організував семінар вчених-відмовників, що існував всупереч тиску КДБ^[7][8].

У 1977 емігрував до Ізраїлю^[2]. Від 1985 р. завідував кафедрою теорії твердого тіла і термодинаміки Тель-Авівського університету.

Помер 31 березня 2020 р., похований на кладовищі в Рамат-га-Шароні^[9].

Передбачив ріст високочастотного магнітоопору (1953), у співавторстві з Іллєю Ліфшицем та Мойсеєм Кагановим створив канонічну теорію гальваномагнітних явищ (1953—1955), спільно з Еммануїлом Канером передбачив циклотронний резонанс у металах (Циклотронный резонанс в металах. Диплом No 45, пріоритет відкриття: 31 січня 1956 р.)^[10]. Експериментальне спостереження та теоретичне пояснення ефекту виникнення сплесків електромагнітного поля в металі в умовах аномального скін-ефекту в магнітному полі, що паралельно поверхні зразка, було зареєстровано, як відкриття СРСР «Электромагнитные всплески в проводящей среде», диплом No 80, пріоритет відкриття: 24 жовтня 1962 р. (автори М. Я. Азбель, В. Ф. Гантмахер, Е. А. Канер)^[10]. Передбачив статичний скін-ефект (1963)^[11] (теорія статичного ефекту разом з В. Г. Піщанським^[12]), вивчав (разом з Іллєю Ліфшицем і В. Герасименком) нелінійний парамагнітний резонанс, передбачив перший фрактальний енергетичний спектр і динамічні періодичні структури, збудував теорію плавлення ДНК. Останні роки вивчає квантову турбулентність, передбачив квантовий ефект Холла у тримірних об'єктах.

Автор близько 200 наукових статей^[13], близько 150 публіцистичних статей і книги «Відмовники в радянському капкані» (перекладена багатьма мовами, нагороджена літературної премії ім. Крістофера). Член Американського фізичного товариства. Співавтор монографії «Електронна теорія металів»^[14]

Ім'ям вченого названий резонанс Азбеля — Канера та проблема Азбеля — Хофштандера^[15].

• Андрощук Д.Ю. Азбель Марк Якович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Мучник A.M. Євреї і Полтавщина. Історія… Імена… Долі…. — Полтава : Оріяна, 2005. — С. 26.
• S. A. Gredeskul, L. A. Pastur, Yu. A. Freiman, V. M. Kontorovich, and V. G. Peschansky. Mark Yakovlevich Azbel (May 12, 1932 — March 31, 2020) (англ.) // Low Temperature Physics/Fizika Nizkikh Temperatur. — 2022. — May (vol. 48, no. 5). — P. 408—410. — ISSN (Print) 1816-0328 (On-line) 0132-6414 (Print) 1816-0328 (On-line).
• Азбель Марк Якович // Вкарбовані в літопис науки / уклад. О. І. Вовк, А. В. Григор'єв, С. М. Куделко; гол. ред. В. С. Бакіров. — 2-ге. — Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2020. — С. 13. — 376 с. — ISBN 978-966-285-613-2.