Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво — Вікіпедія

Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво
англ. Asia-Pacific Economic Cooperation[1]
Абревіатура	APEC(англ.), 亞太經合會(кит.), 亚太经合组织(кит.), 亞太經合組織(кит.), 亞太經合組織(кит.), 亚太经合组织(кит.), 亚太经合组织(кит.), АТЭС(рос.), АЦЭС(біл.), АТЕС(укр.), เอเปค(тай.), АТИС(болг.), एपेक(гінді), ԱԽՏԽ(вірм.), APEK(ідо), APEK(есп.), АТЭС(тат.), ਏਪੀਈਸੀ(пенджаб.), CEAP(гал.), 亞太經合組織(кант.), 에이펙(кор.)
Гасло	open regionalism
Тип	міжурядова організація[2]
Засновано	6 листопада 1989[3]
Країна	Сінгапур[4]
Штаб-квартира	Сінгапур (1°17′27″ пн. ш. 103°46′40″ сх. д. / 1.2907° пн. ш. 103.7777° сх. д. / 1.2907; 103.7777)
Місце діяльності	Азіатсько-Тихоокеанський регіон
Членство	Австралія Бруней Канада Індонезія Японія Південна Корея Малайзія Нова Зеландія Філіппіни Сінгапур Таїланд США Тайвань Гонконг КНР Мексика ПНГ Чилі Перу Росія В'єтнам
Офіційні мови	англійська[4]
Членів	21
Штат працівників	50 осіб (2022)[5]
Вебсайт: apec.org
Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво у Вікісховищі

Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (англ. The Asia-Pacific Economic Cooperation, скорочено АТЕС, англ. APEC) — форум економік Тихоокеанського узбережжя. Заснований у 1989 році з метою сприяння тіснішій економічній співпраці та вільній торгівлі держав Азійсько-Тихоокеанського регіону. Аналог таких утворень як Європейський Союз та Північноамериканської зони вільної торгівлі, що існують в інших регіонах світу. Наразі до кооперації входять 21 економіка. Частка держав-членів становить 40,5 % планетарного населення, 54,2 % ВВП та 43,7 % міжнародної торгівлі.^[6]

Щорічно відбувається форум держав-членів на рівні глав урядів, місце зустрічі чергується поміж всіма державами. Специфічною особливістю є дрес-код — національні костюми держави господаря.

До АТЕС входить 21 член, це більшість з-поміж держав, що омиваються Тихим океаном. Організація є однією із небагатьох куди входить Тайвань (хоча й під кострубатою назвою Китайський Тайбей), при цьому за цілковитої згоди материкового Китаю. Та на догоду Піднебесній щодо членів використовується термін «економіки-учасниці» замість звичнішого «держави-учасниці».

Економіка-член	рік вступу
Австралія	1989
Бруней	1989
Індонезія	1989
Канада	1989
Малайзія	1989
Нова Зеландія	1989
Південна Корея	1989
Сінгапур	1989
США	1989
Таїланд	1989
Філіппіни	1989
Японія	1989
Гонконг, КНР	1991
КНР	1991
Китайський Тайбей (Тайвань)	1991
Мексика	1993
Папуа Нова Гвінея	1993
Чилі	1994
В'єтнам	1998
Перу	1998
Росія	1998

Індія, попри те що не омивається Тихим океаном також робила запит щодо членства в організації. Попервах її заявку підтримали США, Японія та Австралія. Але з низки причин її не прийняли до організації, та було оголошено про мораторій на прийняття нових членів до кінця 2010 року.

Окрім Індії, ще з десяток держав висловили бажання приєднатися. Зокрема: Монголія, Пакистан, Лаос, Бангладеш, Коста-Рика, Колумбія, Еквадор. Також Гуам, за прикладом Гонконгу та Китаю намагається стати повноправним членом окремим від США.

• Рівноправне партнерство;
• Схильність до відкритого діалогу й досягнення консенсусу у обговоренні найважливіших проблем;
• Взаємовигода економічного співробітництва з урахуванням країн, що розвиваються.

• Зустрічі на вищому рівні
• Міністерські зустрічі
• Зустрічі старших посадових осіб
• Група видатних діячів
• Тихоокеанський діловий форум
• Комітет торгівлі та інвестицій
• Бюджетно-адміністративний комітет
• Робочі групи
• Секретаріат
• Економічний комітет

Щорічні^[7] зустрічі на високому рівні лідерів держав АТЕС:

Рік	#	Дата	Країна	Місто
1989	1	6–7 листопада	Австралія	Канберра
1990	2	29–31 липня	Сінгапур	Сінгапур
1991	3	12–14 листопада	Південна Корея	Сеул
1992	4	10–11 вересня	Таїланд	Бангкок
1993	5	19–20 листопада	США	Острів Блейк
1994	6	15–16 листопада	Індонезія	Богор
1995	7	18–19 листопада	Японія	Осака
1996	8	24–25 листопада	Філіппіни	Маніла, Субік
1997	9	24–25 листопада	Канада	Ванкувер
1998	10	17–18 листопада	Малайзія	Куала-Лумпур
1999	11	12–13 вересня	Нова Зеландія	Окленд
2000	12	15–16 листопада	Бруней	Бандар Сері Бегаван
2001	13	20–21 жовт	КНР	Шанхай
2002	14	26–27 жовт	Мексика	Лос-Кабос
2003	15	20–21 жовт	Таїланд	Бангкок
2004	16	20–21 листопада	Чилі	Сантьяго
2005	17	18–19 листопада	Південна Корея	Пусан
2006	18	18–19 листопада	В'єтнам	Ханой
2007	19	8–9 вересня	Австралія	Сідней
2008	20	22–23 листопада	Перу	Ліма
2009	21	14–15 листопада	Сінгапур	Сінгапур
2010	22	13–14 листопада	Японія	Йокогама
2011	23	12–13 листопада	США	Гонолулу
2012	24	9–10 вересня	Росія	Владивосток
2013	25	5–7 жовт	Індонезія	Балі
2014	26	10–11 листопада	КНР	Пекін
2015	27	18–19 листопада	Філіппіни	Пасай
2016	28	19–20 листопада	Перу	Ліма
2017	29	10–11 листопада	В'єтнам	Дананг
2018	30	17–18 листопада	Папуа Нова Гвінея	Порт-Морсбі
2019	31	16–17 листопада (скасовано)	Чилі	Сантьяго
2020	32	20 листопада	Малайзія	Куала-Лумпур (розміщено віртуально)[8]
2021	33	12 листопада	Нова Зеландія	Окленд (розміщено віртуально)[9]
2022	34	18–19 листопада	Таїланд	Бангкок
2023	35	15–17 листопада	США	Сан Франциско
2024	36	10–16 листопада	Перу	Куско
2025	37	Буде оголошено	Південна Корея	Сеул
2026	38	Буде оголошено	Бруней	Бандар Сері Бегаван

• Рада Тихоокеанського економічного співробітництва
• Саміт АТЕС 2011

• А. М. Копистира. Азійсько-тихоокеанське економічне співробітництво // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х

• Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво [Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine.] // ВУЕ
• Азійсько-Тихоокеанське економічне співтовариство // Митна енциклопедія : у 3 т. / редкол.: І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін. ; Держ. НДІ мит. справи. — 2-ге вид. — Хм. : ПП Мельник А. А, 2014. — Т. 1 : А — З. — 592 с. — ISBN 978-966-346-853-2.