French
DeutschАйвове — Вікіпедія
| село Айвове | |
|---|---|
 (Фото: Олекса Гайворонського, 2006) (Фото: Олекса Гайворонського, 2006) | |
| Країна |  Україна |
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Бахчисарайський район |
| Рада | Тінистівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01020450020080220 |
| Облікова картка | Айвове |
| Основні дані | |
| Засноване | 1666 |
| Населення | ▼ 482 (2014) |
| Площа | 0.85 км² |
| Густота населення | 567 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 98452 |
| Телефонний код | +380 6554 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 44°44′14″ пн. ш. 33°38′50″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря | 26 м[1] |
| Відстань до обласного центру | 49.5 км |
| Відстань до районного центру | 21 км |
| Відстань до залізничної станції | 21 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Тінисте, вул. Леніна, 23 |
| Карта | |
  Айвове | |
 Айвове | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Айво́ве (до 1944 року — Ефендікой, крим. Efendiköy) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Тінистівській сільській раді. Населення — 491 особа.
Айвове розташоване на заході району, біля нижньої течії річки Кача, по обох берегах, на лівому схилі долини, у гирлі балки Зелінська. Село лежить поблизу шосе (0,5 км південніше) Т 0101 Бахчисарай — Орлівка, за 7 кілометрів від берега Чорного моря. До Бахчисарая від села приблизно 17 кілометрів, там же знаходиться найближча залізнична станція. Сусідні села: Суворове за 200 метрів і Тінисте за 2 км.
Історична назва села Ефендіка. Ефенді (тур. efendi) — слово грецького походження, у турецькій мові означає «пан», «джентльмен», а також використовується як ввічливе звернення до людини, імені якого не знаєш (певний аналог українського «добродію»), у кримськотатарській мові використовується в основному як звернення до вчених, освічених людей, зокрема священнослужителів. Кой (крим. köy) означає «село». Є версія, що назва походить від імовірно похованого в дюрбе вченого Хусейна Ефенді[2][3].
Станом на 1886 у селі Ефендікой Дуванкойської волості Сімферопольського повіту Таврійської губернії мешкало 87 осіб, налічувалось 11 дворових господарства, існувала мечеть[4].
Перші відомості про село, тоді називалося Качі, відносяться до 1666 року і містяться в Книзі подорожей Евлії Челебі, де йому присвячена окрема глава. Як мандрівник (схильний, втім, до перебільшень) описує село:
Це село на березі річки Качі, з трьома сотнями будинків, садами і виноградниками, з двома древніми мечетями, з однією лазнею, одним заїжджим двором. Вона схожа на красиве касаба.
Там же згадується про текіє дервішій Хизр-ефенді[5], що проіснувало до початку XX століття, від якого, мабуть і сталася згодом назва села — Ефендікою.
Текіє Хізр-ефенді вважалося одним із чотирьох найбільш значних у Криму; дотепер збереглася єдина споруда: купольний мавзолей, квадратний у плані. У часи Кримського ханства Ефендікою адміністративно входив в Качі Беш Пареси кадилик Бахчисарайського каймакамства, туди ж записано три села Ефендий-киой у Камеральному описі Криму 1784 року[6]. Річ у тому, що записуючи на слух незнайомі татарські назви, писарі часто спотворювали їх.
У Російської імперії, з 8 лютого 1784 року, Ефендікою був приписаний до Сімферопольському повіту Таврійської області, за царювання Павла I (1796–1802 роками) — в Акмечетський повіт Новоросійської губернії[7].
Із 8 (20) жовтня 1802 року — у складі Актачинської волості Таврійської губернії[8].
За відомостями 1805 року, у нім було 20 дворів, у яких проживали 83 кримські татари. Землі у села, що залишилися після виїзду господарів у Османську Туреччину[9], були передані деяким майорові Казиєву і прапорщикові Папалекси[10].
Населення Ефендікоя довго залишалося практично постійним — в 1817 році на карті значаться ті ж 20 дворів[11]. У 1829 року, у результаті реформи адміністративного поділу губернії, Ефендікою приписали до Дуванкойської волості[12], у складі якої село перебувало до радянських реформ 1920-х років[13].
У 1842 році топографи записали (мабуть, за результатами VIII ревізії) 21 двір[14]. У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 р». в Ефендікої записані 7 дворів, але 100 жителів і діюча мечеть, на карті 1865 року відмічені 5 дворів[15], а на карті 1890 року показані 18 дворів з кримськотатарським населенням[16], хоча в підсумках Х ревізії 1887 року записаний 33 двори з 147 жителями[17].
Згідно з «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1892 рік», у селі Ефендікої, що входило в Калимтайську сільську громаду, був 101 житель в 13 домогосподарствах на власній землі, причому 6 десятини і 1642 кв. сажені належало 9 домогосподарствам, 4 були безземельні[18].
У Статистичному довіднику Таврійської губернії. Ч.1-я. Статистичний нарис, випуск шостий Сімферопольський повіт, 1915 р. в Дуванкойській волості Сімферопольського повіту значаться село Ефендікій і 13 приписаних до неї приватних хуторів[19].
На 1926 рік, згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом 17 грудня 1926 р., за новим адміністративним поділом, Ефендикій відносився до Бахчисарайського району, а саме село було приписане до Колимтайської сільради[20].
Під час Німецько-радянської війни через Ефендикій проходила перша лінія оборони Севастополя в грудні 1941 року, на початку першого штурму міста, село неодноразово переходило з рук в руки[21]. Звільнений від нацистів Ефендикій 14 квітня 1944 року[22], а вже 18 травня 1944 року, згідно з Постановою ГКО № 5859 від 11 травня 1944 року[23]. Майже усі жителі села були вислані до Середньої Азії, у порожні будинки завезли колгоспників з Орловської і Брянської областей[24].
18 травня 1948 року, згідно з указом Президії Верховної ради РРФСР, село Ефендикій було перейменоване в Комсомольське[25], а пізніше, між 1954 і 1968 роками[26] Указом Президії Верховної Ради України, назву змінили на Айвове.
- 1805 рік — 83 чол. (усі кримські татари)
- 1817 рік — 20 будинків
- 1842 рік — 21 будинків
- 1864 рік — 100 чол.
- 1887 рік — 147 чол.
- 1892 рік — 101 чол.
- ↑ weather.in.ua. Архів оригіналу за 19 грудня 2011. Процитовано 14 січня 2012.
- ↑ учь Азіз дюрбесі (Айвове / Ефендікой, АР Крим). IMUSLIM. Архів [http: //imuslim.net/? Item = 149 оригіналу] за 7 жовтня 2014. Процитовано 3 жовтня 2014.
- ↑ Олекса Гайворонський (27.08.2012). Эфендикойский мавзолей: на попелищі вогнища. Умма. Архів оригіналу за 06.10.2014. Процитовано 3 жовтня 2014. [Архівовано 2014-10-06 у Wayback Machine.]
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Евлія Челебі, Книга подорожей, гл. Селище Качі[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Камеральний Опис Криму л. А. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ terr preobrazovania v krimu 1783_1998.part1.rar Крим 1783—1998 рр., стор. 122. Указ Павла I Сенату про новий поділ імперії на губернії[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ terr preobrazovania v krimu 1783_1998.part1.rar Крим 1783—1998 рр., стор. 124. З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губернії[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ 188.htm Ляшенко В. І. До питання про переселення кримських мусульман в Туреччину у кінці XVIII — першій половині XIX віків
- ↑ ИТУАК, т. 26, стр.87. Лашков Ф. Ф. Історичний нарис Кримсько-татарського землеволодіння. Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ 1/Крим_1817_р._Юго_Запад_7.jpg «Військова топографічна карта півострова Крим . 1817-го року»[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Крим 1783—1998 рр., Відомість про казенні волості Таврійської губернії 1829 р. стор. 126. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Прохоров В. В. Діяльність сімферопольської окружної міліції в початковий період Непу[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ 8/Крим_1842_р_Південь. JPG «Топографічна карта півострова Крим, л. VII,.Зйомка полковника Бетева і подолк. Оберга. 1842 г».[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ 0/0b/Крим_1865_г_південний Захід.jpg Карта Таврійської губернії за рекогносцируванням, 1865 року, лист 12. Архів оригіналу за 22 липня 2017. Процитовано 27 липня 2011. [Архівовано 2017-07-22 у Wayback Machine.]
- ↑ Долина Качі. 1890 р.[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ 4/4c/Пам'ятна_книжка_Таврійської_губернії_1889г.pdf Пам'ятна книга Таврійської губернії 1889р. Архів оригіналу за 22 липня 2017. Процитовано 27 липня 2011. [Архівовано 2017-07-22 у Wayback Machine.]
- ↑ 1892. Календар і Пам'ятна книжка Таврійської губернії на 1892 рік, стор.[недоступне посилання з серпня 2019]
- ↑ Крим 1783—1998 рр., стор. 260. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Крим 1783—1998 рр., стор. 308. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Відбиваючи перший штурм. Архів оригіналу за 20 грудня 2010. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ smirnov/05.html Литвин Г. А., Смірнов Є. І. Звільнення Криму[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ 3.
- ↑ 2.ru/policy/256205.html Про переселення колгоспників в Крим. Архів оригіналу за 9 серпня 2018. Процитовано 22 травня 2019. [Архівовано 2018-08-09 у Wayback Machine.]
- ↑ 1948_1.html Указ Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948 року[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Кримська обл. — 1968 р. стр.107. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 27 липня 2011.
- Айвове на сайті Верховної Ради України[недоступне посилання з червня 2019]
- Теністовська сільрада[недоступне посилання з червня 2019]
- Айвове на картах [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Бахчисарайський район. Карта: старі і нові назви