Айзерман Марк Аронович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Айзерман.
Айзерман Марк Аронович
Народився24 травня 1913(1913-05-24)[1]
Даугавпілс, Двинський повіт, Вітебська губернія, Російська імперія
Помер8 травня 1992(1992-05-08)[1] (78 років)
Росія
Країна СРСР
 Росія
Діяльністькібернетик, фізик
Alma materМосковський державний технічний університет імені Баумана
Галузьмеханіка
ЗакладМФТІ
ВчителіЛузін Микола Миколайович
Андронов Олександр Олександрович[2] і Ґантмахер Фелікс Рувимович[2]
Аспіранти, докторантиАлескеров Фуад Тагійовичd
Браверман Еммануїл Марковичd
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден «Знак Пошани»
Ленінська премія

Марк Аронович Айзерман (24 травня 1913, Двінськ, Вітебської губернії Російської імперії — 8 травня 1992, Росія) — радянський учений в галузі механіки і теорії управління, доктор технічних наук, професор. Представник першого покоління кібернетиків в СРСР[3]. Професор і завідувач кафедри теоретичної механіки МФТІ.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у Двінську в сім'ї Арона Ізраіловича Айзермана (1878—1960) і Рози Львівни Айзерман (1882—1962).

Робота

[ред. | ред. код]

1939 рік — працював в Інституті автоматики і телемеханіки АН СРСР.

У 1941 році, незважаючи на наявну «бронь», пішов добровольцем на фронт. Демобілізувався в 1945-му[4].

Науковий ступінь

[ред. | ред. код]

У 1946 році захистив докторську дисертацію з теорії нелінійних систем регулювання.

1982 року з ініціативи Айзермана в Інституті автоматики і телемеханіки АН СРСР була організована лабораторія динаміки нелінійних процесів управління[5], яку очолив Є. С. П'ятницький.

У тому ж році на базі першого сектора 25-ї лабораторії, очолюваної Айзерманом, за його ініціативою була створена лабораторія з обробки великих масивів інформації в ієрархічних системах, яку очолив доктор технічних наук, професор О. О. Дорофеюк[6].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Передав у науково-технічну бібліотеку МІРЕА 1500 книг зі своєї особистої бібліотеки[8].
  • У фізтехівській субкультурі підручник Айзермана з теоретичної механіки називається «Айзермех». На слова «Як писав покійний Айзерман…» лектор Айзерман обґрунтовано заперечував: «Це не у мене, а у Гантмахера!» («Лекції з аналітичної механіки» Гантмахера).
  • За жартівливою версією[9], найменування станції Марк пов'язано з тим, що Марк Аронович часто засинав і проїжджав повз станцію «Новодачна». Провідники, виконуючи його прохання будити його перед наступною зупинкою, виголошували «Марк, наступна Новодачна!». Проте Марк Аронович народився в 1913 році, і лише з 1946 року міг регулярно їздити приміськими поїздами Савеловського напрямку; станція існує з 1900 року.

Основні роботи

[ред. | ред. код]
  • Айзерман М. А., Смирнова И. М.  О применении методов малого параметра для исследования периодических режимов в системах автоматического регулирования, которые малого параметра не содержат // Памяти А. А. Андронова. — М., 1955.
  • Айзерман М. А., Гантмахер Ф. Р.  Абсолютная устойчивость регулируемых систем. — М.: АН СССР, 1963.
  • Айзерман М. А., Гусев Л. А., Розоноэр Л. И., Смирнова И. М., Таль А. А. . Логика. Автоматы. Алгоритмы. — М. : Физматгиз, 1963. — 556 с.
  • Айзерман М. А. Теория автоматического регулирования. 3-е изд. — 1966. — 452 с.
  • Айзерман М. А. Классическая механика. 2-е изд. — М.: Наука, 1980. — 367 с.
  • Айзерман М. А., Малишевский А. В. Проблемы логического обоснования в общей теории выбора: Общая модель выбора и его классически-рацион. основания. Препринт. — М.: ИПУ, 1980. — 71 с.
  • Айзерман М. А., Малишевский А. В. Проблемы логического обоснования в общей теории выбора: Прим. анализа рациональности механизмов выбора. Препринт. — М.: ИПУ, 1982. — 72 с.
  • Айзерман М. А., Малишевский А. В. Проблемы логического обоснования в общей теории выбора: Уровни и критерии классич. рациональности выбора. Препринт. — М.: ИПУ, 1982. — 79 с.
  • Айзерман М. А. Теория автоматического регулирования. — М.: Наука, 1984.
  • Айзерман М. А., Литваков Б. М. Псевдокритерии и псевдокритериальный выбор: О некоторых обобщениях теории выбора вариантов. Препринт. — М.: ИПУ, 1987. — 47 с.
  • Айзерман М. А., Алескеров Ф. Т. Выбор вариантов: основы теории. — М.: Наука, 1990. — 236 с.
  • Айзерман М. А., Вольский В. И., Литваков Б. М. Элементы теории выбора: Псевдокритерии и псевдокритериальный выбор. — 1994. — 216 с.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  2. ↑ а б в г Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  3. ↑ Марк Аронович Айзерман[недоступне посилання з Май 2018] на сайте km.ru
  4. ↑ Марк Аронович Айзерман. Архів оригіналу за 4 грудня 2007. Процитовано 19 вересня 2018.
  5. ↑ Евгений Серафимович Пятницкий. Архів оригіналу за 9 вересня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.
  6. ↑ Лаборатория № 55 [Архівовано 2004-12-22 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Айзерман Марк Аронович [Архівовано 9 вересня 2018 у Wayback Machine.] на сайте «Память народа»
  8. ↑ Научно-техническая библиотека МИРЭА. Архів оригіналу за 23 грудня 2008. Процитовано 19 вересня 2018.
  9. ↑ Двинский учёный Марк Айзерман двигал вперёд советскую науку. Архів оригіналу за 13-01-2006. Процитовано 19-09-2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Айзерман_Марк_Аронович