Айседора Дункан — Вікіпедія

Айседора Дункан
англ. Isadora Duncan
Айседора Дункан
Ім'я при народженніДора Анджела Дункан
Народилася26 травня 1877(1877-05-26)[4][5][6] або 27 травня 1878(1878-05-27)[6][2][7]
Сан-Франциско, Каліфорнія[1][8]
Померла14 вересня 1927(1927-09-14)[1][2][…]
Ніцца, Третя французька республіка[1][8]
ПохованняПер-Лашез[9][10]
Країна США
 СРСР[5]
Діяльністьтанцюристка, хореографка, автобіограф, сценаристка, балерина, письменниця
Галузьтанець
Відомі учніNellie Yu Roung Lingd, Заварихін Василь і Юй Дерлін
Знання мованглійська[2][11]
Конфесіяатеїзм
БатькоJoseph Charles Duncand[12]
МатиMary Dora Grayd[12]
Брати, сестриРаймонд Дунканd, Augustin Duncand і Elisabeth Duncand
У шлюбі зЄсенін Сергій Олександрович
ДітиDeirdre Craigd[13] і Patrick Augustus Duncand
Автограф
IMDbID 0241984

Дора Анджела Дункан, пізніше Айседора Дункан (англ. Isadora Duncan; *27 травня 1877, Сан-Франциско, США — †14 вересня 1927, Ніцца, Франція) — американська балерина, хореографка, сценаристка та письменниця. Основоположниця вільного танцю — предтечі танцю модерн. Використовувала давньогрецьку пластику, хітон замість балетного костюма, танцювала босоніж. Авторка автобіографії.

У 1921–1924 жила в Росії, організувала студію в Москві. Була одружена з Сергієм Єсеніним. Удостоєна місця на Поверсі спадщини Джуді Чикаго.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Айседора Дункан, 1896 рік

Народилася 27 травня 1877 року в Сан-Франциско у родині Джозефа Данкана (Дункана), котрий, збанкрутівши, залишив дружину з чотирма дітьми.

Айседору, приховавши її справжній вік, у 5 років віддали до школи.

У 13 років Дункан покинула школу, вважаючи її непотрібною, і серйозно зайнялася музикою й танцями, роблячи опору на самоосвіту.

Була бісексуалкою[14] та атеїсткою[15].

У січні 1913 року поїхала на гастролі до Російської імперії, де погіршився її психічний стан. Втратила дітей у автокатастрофі. Мала галюцинації і викидень. Після 1904 року народила доньку від Едварда Гордона Крега.

Дункан мала стосунки з поетесою та драматургинею Мерседес де Акоста, про що свідчать їхні численні листи. В одному Дункан писала: «Мерседес, веди мене своїми маленькими міцними руками, і я піду за тобою до вершини гори. До кінця світу. Куди хочеш».

У 1921 році познайомилася з Сергієм Єсеніним (шлюб розірвала в 1924)[16]. Зазвичай, описуючи цей союз, автори відзначають його любовно-скандальну сторону, однак Дункан з Єсеніним пов'язували і творчі стосунки.

Останнім чоловіком Дункан був 25-річний російський піаніст Віктор Сєров, зради якого довели Дункан до спроби самогубства.

За кілька днів після цього, 14 вересня 1927 року, у Ніцці Айседора Дункан загинула під час нещасного випадку, коли її шарф намотався на колесо її автомобіля[17][18]. Похована в Парижі, на цвинтарі Пер-Лашез[19].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

До 1902 року Айседора Дункан виступала з Лої Фуллер, котра кардинально вплинула на формування виконавського стилю Дункан[20].

У 18 років переїхала до Чикаго[21], де стала виступати з танцювальними номерами у нічних клубах. Дункан демонстрували там як екзотичну диковинку, бо вона танцювала босоніж у грецькому хітоні, що на той час неймовірно шокувало і вражало публіку.

У 1903 році Дункан разом з усією родиною здійснила артистичне паломництво до Греції. Тут вона ініціювала будівництво храму на горі Копанос для проведення танцювальних занять (сьогодні— Центр вивчення танцю імені Айседори і Раймонда Дункан). Виступи Дункан у храмі супроводжувалися хором вибраних нею десяти хлопчиків-співаків, з якими вона з 1904 року давала концерти у Відні, Мюнхені, Берліні.

У 1904 році познайомилася з театральним режисером-модерністом Едвардом Гордоном Крегом.

В кінці 1904 — початку 1905 років дала кілька концертів в Санкт-Петербурзі і Москві, де, зокрема, познайомилася зі Станіславським.

У січні 1913 року знову виїхала на гастролі до Росії. Тут у Дункан знайшлося чимало шанувальників і послідовників, які започаткували власні студії вільного, або пластичного, танцю.

В 1921 році нарком освіти РРФСР Луначарський офіційно запропонував Дункан відкрити танцювальну школу у Москві, пообіцявши фінансову підтримку. Дункан була переповнена планів щодо життя і творчості у новій, вільній від старих поглядів та забобонів, країні більшовиків: «Поки пароплав ішов на північ, я оглядалася з презирством і жалістю на всі старі встановлення та звичаї буржуазної Європи, які я покидала. Відтепер я буду лише товаришем серед товаришів, я вироблю великий план роботи для цього покоління людства. Прощавай нерівність, несправедливість і тваринна грубість старого світу, який зробив мою школу нездійсненною!».

Попри урядову підтримку, в післяреволюційній Росії Дункан зіткнулася з важкими побутовими проблемами, такими як голод, відсутність опалення. Більшу частину грошей для школи їй довелося здобувати самостійно. Самій мисткині відвели для перебування реквізовану квартиру балерини колишніх Імператорських театрів Катерини Гельцер.

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Фотографії Ісідори Дункан, зроблені в Нью-Йорку Арнольдом Генте під час її візитів до Америки в 1915–1918 рр.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118528122 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  5. ↑ а б Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
  6. ↑ а б Stokes S. Encyclopædia Britannica
  7. ↑ Olomouc City Library regional database
  8. ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  9. ↑ Beauvis C., Langlade V. d. Le columbarium du Père-Lachaise — 1992. — С. 61. — ISBN 978-2-86514-022-0
  10. ↑ Bauer P. Deux siècles d'histoire au Père Lachaise — Versailles: 2006. — P. 301. — ISBN 978-2-914611-48-0
  11. ↑ CONOR.Sl
  12. ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
  13. ↑ Lundy D. R. The Peerage
  14. ↑ Stern, Keith. Queers in History: The Comprehensive Encyclopedia of Historical Gays, Lesbians, Bisexuals, and Transgenders [Архівовано 3 серпня 2020 у Wayback Machine.] BenBella Books, 2009. ISBN 9781935251835. p. 148
  15. ↑ Mazo, Joseph H. Prime Movers: The Makers of Modern Dance in America. New York: Morrow, 1977. Print.
  16. ↑ S.A. Yesenin. Life and Work Chronology [Архівовано 2016-09-18 у Wayback Machine.]. The Complete Works by S.A. Yesenin in 7 Volumes. Nauka Publishers, 2002 // Хронологическая канва жизни и творчества. Есенин С. А. Полное собрание сочинений: В 7 т. — М.: Наука; Голос, 1995—2002.
  17. ↑ Sturges (1990), pp. 227—230
  18. ↑ DEATH By Flowing Scarf – Isadora Duncan, USA. True Stories of Strange Deaths. Архів оригіналу за 6 May 2016. Процитовано 18 травня 2016.
  19. ↑ Hemingway: The Homecoming. Архів оригіналу за 2 серпня 2020. Процитовано 25 листопада 2020.
  20. ↑ Duncan (1927), p. 94
  21. ↑ Duncan (1927), p. 31

Джерела

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Айседора Дункан

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Айседора_Дункан&oldid=43948116