Аксель Вітсель — Вікіпедія
Аксель Вітсель | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вітсель з бронзовою медаллю Чемпіонату світу, 2018 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Аксель Лоран Анжель Ламбер Вітсель | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Народження | 12 січня 1989 (36 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Льєж, Бельгія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 186 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 81 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Бельгія[1] | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Інформація про клуб | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Поточний клуб | «Атлетіко» (Мадрид) | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Номер | 20 | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
2004–2006 | «Стандард» (Льєж) | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Аксе́ль Лора́н Анже́ль Ламбе́р Вітсе́ль (фр. Axel Laurent Angel Lambert Witsel, нар. 12 січня 1989, Льєж) — бельгійський футболіст, півзахисник «Атлетіко» (Мадрид). Виступав за збірну Бельгії. Учасник трьох чемпіонатів світу (2014, 2018 та 2022) та трьох чемпіонатів Європи (2016, 2020, 2024).
Вихованець льєжського клубу «Стандард», у команду пішов за настановою батька, який також свого часу був професійним футболістом. 17 вересня 2006 року Вітсель дебютував в основному складі "Стандарда" у поєдинку бельгійської Суперліги проти "Брюсселя", замінивши на 89-й хвилині гри Стевана Дефура.
У сезоні 2007/08 18-річний Вітсель був ключовим гравцем «Стандарда», провівши загалом 32 гри. За його підсумками був визнаний найкращим молодим футболістом ліги, а також отримав нагороду найкращого футболіста року – «Золоту бутсу».
У наступному сезоні його гол із 11-метрової позначки допоміг «Стандарду» виграти чемпіонат країни. 30 серпня 2009 року Вітсель у матчі проти «Андерлехта» завдав небезпечної травми Марцину Василевському: у поляка стався відкритий перелом ноги. Вітселя негайно видалили з поля, його дискваліфікували на невизначений термін, а на його адресу з боку фанатів «Андерлехта» та польських команд почали приходити погрози. Тільки після розгляду у Королівській футбольній асоціації термін дискваліфікації було скорочено до 8 ігор. За підсумками сезону Вітсель потрапив до символічної збірної, а також був визнаний футболістом року у Бельгії.
13 липня 2011 року Вітсель перейшов до «Бенфіки», підписавши контракт на 5 років, але провів лише сезон. Дебютував у поєдинку Ліги чемпіонів проти "Трабзонспору", а завершив свої виступи матчем останнього туру чемпіонату проти "Віторії Сетубал" (4:1). За весь сезон Вітсель провів на полі 3879 хвилин, забив 5 голів і роздав 5 гольових передач. Дістався чвертьфіналу Ліги чемпіонів. 14 квітня 2012 грав у фіналі Кубка португальської Ліги, в якому «Бенфіка» обіграла «Жил Вісенте» з рахунком 2:1.
3 вересня 2012 року підписав контракт із російським «Зенітом» до літа 2017 року. Дебютував у складі петербурзького клубу 14 вересня у матчі з «Тереком» (0:2). У тому матчі він зазнав травми й не грав до 3 жовтня, коли вийшов у стартовому складі на матч Ліги чемпіонів проти «Мілана» (2:3). Досить гармонійно влився в команду та став гравцем основного складу. 30 листопада у матчі проти «Спартака» зробив дубль, забивши свої перші голи за «Зеніт». У сезоні 2013/14 хавбек забив п'ять голів та завоював разом із «Зенітом» срібні медалі російської першості. Практично всі зустрічі розпочинав у стартовому складі. Після яскраво проведеної світової першості у Бразилії на Вітселя претендував «Мілан», проте гравець не захотів переходити через неучасть клубу в єврокубках.
У результаті Вітсель залишився у складі «Зеніту». У рамках кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів 2014/15 «Зеніт» зустрічався із рідним клубом Вітселя «Стандардом». Першу зустріч він пропустив через червону картку, отриману раніше в поєдинку проти АЕЛа. У Санкт-Петербурзі вийшов із перших хвилин і допоміг команді перемогти 3:0.
26 лютого 2015 року у матчі Ліги Європи проти голландського ПСВ Вітсель провів свій сотий матч за «Зеніт».
Після закінчення сезону батько Вітселя заявив, що його синові достатньо трьох років гри у російській першості. Головними претендентами на гравця знову були італійські клуби: «Ювентус» та «Мілан», які хотіли придбати гравця збірної Бельгії за 20 мільйонів євро, проте «Зеніт» просив на 10 мільйонів більше.
3 січня 2017 року було оголошено про перехід Вітселя до китайського клубу «Тяньцзінь Цюаньцзянь» за 20 мільйонів євро. Зарплата бельгійця в Китаї становила 18 млн євро на рік.
6 серпня 2018 року Вітсель перейшов до дортмундської «Борусії», підписавши контракт до 2022 року. У складі дортмундської «Боруссії» Вітсель виграв Суперкубок Німеччини у 2019 році та Кубок Німеччини у сезоні 2020/2021.
6 червня 2022 року Вітсель перейшов до «Атлетико Мадрида» вільним агентом.
2004 року дебютував у складі юнацької збірної Бельгії, взяв участь у 30 іграх на юнацькому рівні.
Протягом 2007–2009 років залучався до складу молодіжної збірної Бельгії. На молодіжному рівні зіграв у 10 офіційних матчах.
26 березня 2008 року у матчі з американцями Вітсель дебютував в основній національній команді та забив гол. після чого почав отримувати регулярні виклики до національної команди.
Першим великим турніром для Вітселя у збірній став чемпіонаті світу 2014 року, на якому він взяв участь у перших двох іграх групового етапу, в яких бельгійці завчасно вирішили завдання по виходу до плей-оф, а також у грі 1/8 фіналі проти збірної США та програному аргентинцям чвертьфіналі.
За два роки, на Євро-2016 також був основним гравцем у півзахисті бельгійців. Повністю провів на полі усі п'ять матчів бельгійців на турнірі, відзначився забитим голом у ворота збірної Ірландії (3:0).
2018 року поїхав на свою другу світову першість — чемпіонат світу в Росії, де розпочав турнір також як гравець стартового складу. Став бронзовим призером турніру
10 листопада 2022 року був включений до офіційної заявки збірної Бельгії для участі у матчах чемпіонату світу 2022 року у Катарі. Зіграв 3 матчі без результативних дій.
12 травня 2023 року оголосив про завершення кар'єри у збірній, однак у травні 2024 року був включений до заявки на матчі Євро-2024.
Частина інформації в цій статті застаріла. |
Станом на 7 січня 2018 року
Сезон | Команда | Чемпіонат | Національний кубок | Єврокубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Турнір | Ігор | Голів | Турнір | Ігор | Голів | Турнір | Ігор | Голів | Турнір | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
2006–07 | «Стандард» (Льєж) | ЖЛ | 16 | 2 | КБ | 5 | 1 | - | 1 | 0 | - | - | - | 22 | 3 |
2007–08 | ЖЛ | 33 | 7 | КБ | 6 | 1 | ЛЄ | 3 | 2 | - | - | - | 42 | 10 | |
2008–09 | ЖЛ | 35 | 8 | КБ | 0 | 0 | - | 10 | 1 | - | - | - | 45 | 9 | |
2009–10 | ЖЛ | 27 | 6 | КБ | 1 | 1 | ЛЧ+ЛЄ | 12 | 3 | - | - | - | 40 | 10 | |
2010–11 | ЖЛ | 37 | 10 | КБ | 6 | 2 | - | - | - | - | - | - | 43 | 12 | |
Усього за «Стандард» (Льєж) | 148 | 33 | 18 | 5 | 26 | 6 | - | - | 192 | 44 | |||||
2011–12 | «Бенфіка» | ПЛ | 32 | 1 | КП+КПЛ | 2+4 | 0+2 | ЛЧ | 14 | 2 | - | - | - | 52 | 5 |
2012-вер. 2012 | ПЛ | 3 | 0 | КП | 0 | 0 | ЛЧ | 0 | 0 | - | - | - | 3 | 0 | |
вер. 2012–13 | «Зеніт» | ПЛ | 19 | 4 | КР | 3 | 0 | ЛЧ+ЛЄ | 5+4 | 0+1 | - | - | - | 31 | 5 |
2013–14 | ПЛ | 30 | 4 | КР | 1 | 0 | ЛЧ | 11 | 0 | СР | 1 | 0 | 43 | 4 | |
2014–15 | ПЛ | 28 | 4 | КР | 1 | 0 | ЛЧ+ЛЄ | 7+6 | 1+1 | - | - | - | 42 | 6 | |
2015–16 | ПЛ | 29 | 3 | КР | 4 | 2 | ЛЧ | 7 | 1 | СР | 1 | 0 | 41 | 6 | |
2016-січ. 2017 | ПЛ | 16 | 1 | КР | 1 | 0 | ЛЄ | 6 | 0 | СР | 0 | 0 | 23 | 1 | |
Усього за «Зеніт» | 122 | 16 | 10 | 2 | 46 | 4 | 2 | 0 | 180 | 22 | |||||
2017 | «Тяньцзінь Цюаньцзянь» | КСЛ | 27 | 4 | КК | 2 | 0 | - | - | - | - | - | - | 29 | 4 |
2018 | - | - | - | - | - | - | ЛЧА | 1 | 0 | - | - | - | 1 | 0 | |
Усього за кар'єру | 313+16 | 49+5 | 36 | 9 | 86 | 12 | 4 | 1 | 455 | 76 |
Станом на 27 червня 2018 року
- Чемпіон Бельгії (2):
- Чемпіон Росії (1):
- Володар Кубка Бельгії (1):
- Володар Кубка Росії (1):
- Володар Кубка португальської ліги (1):
- Володар Суперкубка Бельгії (2):
- Володар Суперкубка Росії (2):
- Володар Суперкубка Німеччини (1):
- Володар Кубка Німеччини (1):
- 2008
- ↑ FIFA World Cup 2022 Sticker Album — 80 с. — ISBN 978-65-5516-143-4
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аксель Вітсель
- Аксель Вітсель на сайті ФІФА (англ.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Аксель Вітсель на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Аксель Вітсель на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
- Аксель Вітсель на сайті Eu-football.info (англ.)
- Аксель Вітсель на сайті УЄФА (англ.) (фр.) (нім.) (рос.) (італ.) (ісп.) (порт.)
- Аксель Вітсель на сайті National-Football-Teams.com (англ.)