Андрій Вишневецький — Вікіпедія

Андрій Вишневецький
Псевдо	Корибут
Народився	1528(1528) Вишневець
Помер	1584(1584)
Підданство	Велике князівство Литовське
Діяльність	політик, військовик
Учасник	Лівонська війна[1]
Титул	князь
Посада	Волинські воєводи[2], Брацлавський воєвода[3], волинський каштелян[d][4] і Q66200947?[1]
Конфесія	православний
Рід	Вишневецькі
Батько	Іван Вишневецький
Мати	Анастасія Олізарович
Брати, сестри	Дмитро Вишневецький, Сигізмунд Вишневецький і Вишневецький Костянтин Іванович
У шлюбі з	Еуфимія Вержбицька
Діти	Сапєга Ганна Андріївна[5][6], Єлизавета Еуфімія Радзивілл[7], Софія Анна Вишневецька[8][9], Ізабела Олександра Вишневецька[10], Q130281309?[11], Q130281310?[11] і Q130281311?[11]

Андрій Вишневецький (1528 — 1584) — руський магнат, князь гербу Корибут, політичний та військовий діяч Великого князівства Литовського й Речі Посполитої.

Походив з князівського та магнатського роду Вишневецьких. Син Івана Вишневецького та Анастасії Олізарович.

Про молоді роки мало відомостей. Уперше князь Андрій згадується у документі, датованому 1554 роком: спільно з молодшим братом Костянтином зобов'язався дати пану Ходкевичу на викуп з татарського полону своєї тітки княгині Марини 600 кіп грошей, на ту суму уступає йому маєток Сейни^[12].

10 травня 1561 р. Сигізмунд Август наказує князям Андрію, Костянтину та Максиму Вишневецьким з'явитися до замка Зелборк 15 травня до війська гетьмана Миколи Радзивілла в зв'язку з війною з Лівонією.

1562 р., 15 квітня Сигізмунд Август наказує князям Андрію, Костянтину і Максиму Вишневецьким з'явитися до замку Речиця до війська луцького і брацлавського старости кн. Богуша Корецького у зв'язку з війною з Московською державою^[13]. Того ж року оженився з удовою Яна Завіши, взявши під опіку пасинка Андрія Яна.

1564 рік: успадкував родинні землі після смерті брата Дмитра «Байди»; був серед магнатів ВКЛ, хто відмовився від своїх виняткових привілеїв у судовій сфері. Будучи власником значних маєтностей, згідно з описом війська литовського за 1564 рік, князь Андрій Вишневецький зі своїх волинських і литовських маєтків зобов'язувався виставляти до армії власним коштом 71 кіннотника, з них 57 важкоозброєних (гусарів) і 14 легкоозброєних (козаків).

1568 рік стає каштеляном волинським. 1569 року обирається разом з князями Костянтином Василем Острозьким, Романом Санґушком, Олександром Чорторийським, Костянтином Вишневецьким, Андрієм Капустою послом від магнатів та шляхти українських земель на з'їзд у Любліні. Разом з іншими зміг домогтися рівності прав української шляхти, вільного віросповідання, збереження дії Другого Литовського Статуту на українських землях, гарантії цілісності воєводств, непорушності місцевих традицій та вживання у діловодстві та публічному спілкуванні староукраїнської мови. Підписав разом з іншими згоду на унію та утворення Речі Посполитої.

1570 року починається конфлікт за землі з Андрієм Курбським, тривав з перемінним успіхом, відбувались збройні сутички, судові засідання. У 1572 році став воєводою брацлавським (турбота — захист українських земель від татар).

Брав участь в обранні Генріха Валуа королем, розробці так званих «Генріхових артикулів». 1574 року А.Вишневецький начебто здолав Курбського — король Генріх I видав універсал на користь Андрія Вишневецького; незабаром Генріх втік з Польщі, тому Андрій Курбський не став виконувати королівське рішення. Новий король Стефан Баторій 1575 року ухвалив компромісне рішення.

1576 р. призначений воєводою волинським. Наступного — 1577 — р. не зміг відбити напад значного загону татар на Вишневець, який був суттєво зруйнований. 1582 р. за його сприяння було відбудовано родинний замок.

Брав участь у Лівонській війні 1558—1583 років проти Московського царства. У 1581 році під час походу короля Стефана Баторія відзначився під час облоги Пскова.

1580 р. отримав у керування староства луцьке, любецьке, лоївське. 16 листопада 1580 р. отримав у довічне володіння землі останніх двох староств, що разом з посадою воєводи волинського перетворило його на найвпливовішу людину Волині.

Помер у 1584 році.

Дружина — Еуфимія Вербицька (Вержбіцка, 1539—1589), донька Єжи Вербицького і небога Вацлава Вербицького, єпископа Жмудського

Діти:

• Ганна (1569—1595) — дружина Миколи Сапіги, воєводи вітебського.
• Софія (1568—1619) — дружина Яна Паца, воєводи мінського (1), Кшиштофа Вацлава Шемета, старости росенського (2).
• Ізабела (д/н—після 1612) — дружина Юрія (Єжи) Чарторийського (1), каштеляна волинського Івана Лагодовського
• Гальшка Евфимія (1569—1596) — дружина Миколи Христофора Радзивілла (Сирітки)
• Дмитро
• Костянтин

Олексинці

• Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 16 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 549. (пол.)

• Андрій Вишневецький нар. з 1580 до 1584 пом. 1584 [Архівовано 9 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
• Książęta Wisniowieccy (пол.)