Анофрієв Олег Андрійович — Вікіпедія

Анофрієв Олег Андрійович
Зображення
Зображення
Ім'я при народженніАнофриев Олег Андреевич
Народився20 липня 1930(1930-07-20)[1]
Геленджик, Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР
Помер28 березня 2018(2018-03-28)[2] (87 років)
Kozinod, Q4414274?, Одинцовський район, Московська область, Росія
ПохованняAksin'ino cemeteryd
Громадянство СРСР
 Росія
Діяльністькінорежисер, актор, співак, композитор, поет
Alma materШкола-студія МХАТ
Роки діяльностіз 1955
ДружинаНаталя Отлівщікова
ДітиМарія Солоденіна
IMDbnm0030456
Нагороди та премії
заслужений артист РРФСР народний артист Російської Федерації

Олег Андрійович Анофрієв (рос. Олег Андреевич Анофриев; 14 липня 1930(19300714), Геленджик, Краснодарський край, Російська РФСР — 28 березня 2018, Москва, Росія) — радянський та російський актор театру і кіно, співак, режисер, автор пісень. Народний артист РРФСР (1969). Народний артист Росії (2004).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в місті Геленджик під час відрядження батьків. Батько був лікарем, мати — домогосподаркою[3].

У 1954 році закінчив Школу-студію МХАТу. До 1960 року працював актором Центрального дитячого театру. Потім працював актором в Театрі ім. Маяковського, а з 1962 по 1972 — в Театрі ім. Моссовєта. В останньому Олег Анофрієв зіграв одну зі своїх найкращих ролей в театрі — Василя Тьоркіна. Спектакль набув такої слави, що театр бував з ним на гастролях в Болгарії, а Анофрієв став почесним громадянином міста Русса[джерело?].

У 1955 році Олег Анофрієв дебютував у фільмі «Секрет краси». В подальшому він зіграв в кіно понад сорок ролей[3].

Популярним Анофрієв став і як співак. Також він озвучував мультфільми, найвідомішим з яких є «Бременські музиканти» (1969).

Помер 28 березня 2018 року у Москві на 88 році життя.[4]

Громадська позиція

[ред. | ред. код]
  • Позитивно оцінював діяльність В. Путіна і С. Шойгу[5].
  • У 2014 році в інтерв'ю газеті «Культура» заявив, що "на Україні «орудують» «сентиментальні вбивці з комплексом неповноцінності», метою яких стали «Донецька і Луганська області — російські люди, які давно освоїли цю територію і жили на ній власною працею»"[6]

Творчість

[ред. | ред. код]

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  1. 1955 — Секрет краси — стиляга Едик
  2. 1955 — За вітриною універмагу
  3. 1956 — Мандрівка в молодість
  4. 1956 — В добрий час!
  5. 1958 — Дівчина з гітарою — Савушкін
  6. 1959 — Там, де кінчається асфальт
  7. 1960 — Проста історія
  8. 1961 — Артист із Коханівки — Міша, технік-будівельник
  9. 1961 — Червоні вітрила — Летіка, матрос
  10. 1962 — Веселі історії — Федько
  11. 1962 — Колеги
  12. 1964 — Казка про втрачений час — старий Петя Зубов
  13. 1966 — Перевірено — мін немає — Мамалижкін, радянський сапер
  14. 1966 — Друзі і роки — Лялін
  15. 1970 — У Москві проїздом… — Олег
  16. 1971 — Алло, Варшава! — Стефан Скавронської, заст. редактора
  17. 1973 — Земля Санникова
  18. 1974 — Автомобіль, скрипка і собака Клякса — Музикант
  19. 1975 — Мій будинок — театр
  20. 1976 — Перший рейс -Сергій
  21. 1978 — Додумався, вітаю!
  22. 1978 — Сонце, знову сонце
  23. 1978 — Сутичка в хуртовині
  24. 1978 — Поки божеволіє мрія
  25. 1978 — Інкогніто з Петербурга
  26. 1978 — Поворот — адвокат
  27. 1979 — Засланець № 011
  28. 1979 — Прийміть телеграму в борг — міліціонер
  29. 1979 — Кіт в мішку
  30. 1979 — Бабусі надвоє сказали... — міліціонер
  31. 1981 — Будьте моїм чоловіком — відпочиваючий
  32. 1982 — Там, на невідомих доріжках… — Соловей-розбійник
  33. 1982 — Несподівано-негадано / Рік Золотої рибки — сусід Жанни, бібліофіл
  34. 1983 — Спокій скасовується
  35. 1983 — Людина на полустанку — Василь
  36. 1983 — Таємниця вілли «Грета» — головний редактор
  37. 1984 — Герой її роману
  38. 1985 — Після дощику в четвер
  39. 1986 — Добре сидимо! — Шофер
  40. 1986 — Секунда на подвиг
  41. 1987 — Гардемарини, вперед!
  42. 1987 — Людина з бульвару Капуцинів
  43. 1989 — Кримінальний квартет — Фельдман
  44. 1989 — Дві стріли. Детектив кам'яного століття — людина роду
  45. 1990 — Захочу — полюблю
  46. 1992 — Бути закоханим (композитор, режисер)
  47. 1995 — Маша і звірі
  48. 1995 — Московські канікули — пілот
  49. 1996 — Бродвей моєї юності
  50. 1999 — Знову треба жити

Озвучування мультфільмів

[ред. | ред. код]
  1. 1964 — Ситцева вулиця
  2. 1969 — Бременські музики
  3. 1973 — Казка про попа і наймита його Балду
  4. 1974 — Йшов трамвай десятий номер
  5. 1974 — Як левеня і черепаха співали пісню
  6. 1975 — В порту
  7. 1979 — Дуже синя борода
  8. 1986 — ДоРеМі

Відомі пісні

[ред. | ред. код]

Авторські пісні

[ред. | ред. код]

Всього Олег Анофрієв написав понад 50 пісень.

  • «Река — судьба»
  • «Одуванчики»
  • «Колыбельная»
  • «Весенняя»
  • «Водолаз»
  • «Какая песня без баяна»

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Discogs — 2000.
  2. ↑ https://pantheon.world/profile/person/Oleg_Anofriyev
  3. ↑ а б Олег Андреевич Анофриев [Архівовано 28 травня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Умер Олег Анофриев /ВВС-Русская служба, 28.3.2018/. Архів оригіналу за 22 квітня 2018. Процитовано 29 березня 2018.
  5. ↑ Александр Мельман. Олегу Анофриеву 85: «Я не умею рисовать, остальное мне подвластно». Юбиляр о ролях, песнях и родине. Московский комсомолец (19 июля 2015). Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 29 серпня 2020.
  6. ↑ Денис Бочаров. Олег Анофриев: «На Украине орудуют сентиментальные убийцы». Газета «Культура» (29 октября 2014)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анофрієв_Олег_Андрійович&oldid=40310089