Анрі Декуен — Вікіпедія

Анрі Декуен
фр. Henri Decoin
Анрі Декуен у 1920 році
Ім'я при народженні	Жозеф Анрі Декуен (фр. Joseph Henri Decoin)
Дата народження	18 березня 1890(1890-03-18)[1][2][…]
Місце народження	IV округ Парижа, Франція[4][5]
Дата смерті	4 липня 1969(1969-07-04)[1][2][…] (79 років)
Місце смерті	Неї-сюр-Сен, О-де-Сен, Франція[7]
Поховання	Q110477967?[8]
Громадянство	Франція
Професія	кінорежисер, сценарист
Роки активності	1925—1964
Діти	Дідьє Декуанd
IMDb	ID 0213940
Нагороди та премії
Анрі Декуен у Вікісховищі

Анрі́ Декуе́н (фр. Henri Decoin, повне ім'я — Жозе́ф Анрі́ Декуе́н (фр. Joseph Henri Decoin); 18 березня 1890, Париж, Франція — 4 липня 1969, Нейї-сюр-Сен, Франція) — французький кінорежисер та сценарист. Був також професійним спортсменом-плавцем та ватерполістом. Автор низки романів та п'єс.

Анрі Декуен народився 18 березня 1890 року в Парижі в незаможній сім'ї. Справжнє ім'я — Жозеф Анрі Декуен. Батько був паралізований, мати була хатньою робітницею, в сім'ї було п'ятеро дітей. Щоб зводити кінці з кінцями Анрі був вимушений рано перервати навчання, підробляти на різних роботах — він був учнем кушніра, розвізником молока. Потім професійно присвятив себе спорту; сім разів був чемпіоном Франції з плавання; брав участь в літніх Олімпійських іграх 1908 та 1912 роках^[9]. На зароблені потом і працею гроші купував собі книги, щоб утамувати жагу знань.

Під час Першої світової війни Декуен був військовим льотчиком. Двічі був поранений — у Бельгії й у Франції. Був нагороджений Орденом Почесного легіону та Військовим Хрестом. По закінченню війни став працювати спортивним журналістом.

У 1926 році Анрі Декуен опублікував книгу «15 раундів» — роман про боксерський матч, викладений від імені самого боксера. Це привернуло до нього увагу публіки і критиків. За цим пішли твори для театру, а потім — і сценарії для кіно. З 1929 року Декуен працював асистентом режисера, що не заважало йому продовжувати писати сценарії: так, у 1931 році він написав сценарій фільму «Вечір облави» (фр. Un soir de rafle) для режисера Карміне Галлоне.

У 1933 році вийшов перший повнометражний фільм Анрі Декуена, де він виступив режисером, — «Тобогган» (фр. Toboggan), який також бу присвячений спорту — боксу. Потім він вирушив до Німеччини працювати над фільмами «Я люблю усіх жінок» і «Зелене доміно» (1934—1935). Кінематографічний досвід приводить Декуена до знайомства з 16-річною Даніель Дар'є (на 27 років молодшою за нього), яку він робить своєю музою. Він знімає її в драмі «Зловживання довірою» (1937), потім в чарівних мелодрамах «Мадемуазель, моя мати» (1937), «Биття серця» (1939) і «Перше побачення» (1941). Фільми мали успіх, а кар'єра Анрі Декуена пішла стрімко вгору. З цієї миті він починає знімати фільми в найрізноманітніших жанрах: екранізації Жоржа Сіменона («Незнайомці у будинку», «Правда про крихітку Донж»), історичні фільми («Справа отруйників», «Залізна маска»), детективи («Облава на блатних», «Буча»), психологічні драми ("Закохані — самі на світі) та навіть мюзикл «Божевільні глибокі крісла» (1956). Технічна майстерність і особиста енергія Декуена передавалися кожному з його фільмів, що ставило їх нарівні з найкращими фільмами французького післявоєнного кінематографу . У багатьох його фільмах в головній ролі знімалися Жан Габен і його третя дружина Даніель Дар'є. У фільмі «Спальня старшокласників» (1953) головну роль виконав Жан Маре. У його фільмах знімалися й актори, що тільки-но починали свою кінокар'єру — Ліно Вентура та Луї де Фюнес.

Окрім сценаріїв до своїх, і не лише, фільмів, Анрі Декуена написав чимало літературних творів про спорт і п'єс для театру.

Анри Декуен був одружений чотири рази. З першою дружиною — Елен Рейєон прожив з 1915 по 1926 рік. Дітей у цьому шлюбі не було.

У другому шлюбі з акторкою німих фільмів Бланш Монтель (шлюб тривав з 1927 по 1933 рік) народився син Дідьє Декуен^[fr], що став згодом відомим французьким письменником і сценаристом, автором сценаріїв телевізійних фільмів «Наполеон» (2002), «Бальзак» (1999), «Диявол» (1983).

З 1935 по 1941 рік Анрі Декуен був одружений з французькою кінозіркою Даніель Дар'є. Різниця у віці між ними складала майже 30 років. Він знімав її у своїх фільмах навіть тоді, коли шлюб їх уже розпався. Дітей у пари не було.

Останньою, четвертою дружиною режисера аж до його смерті в 1969 році стала дочка банкіра Жульєтт Декуен, що народила двох дітей.

Анри Декуен помер 4 липня 1969 року через ускладнення після хірургічної операції на серці.
У 2006 році його молодший син Дідьє Декуен випустив книгу «Анрі або Генрі: роман мого батька» (фр. HenrI ou Henry, le roman de mon père).

Рік	Назва українською	Оригінальна назва	Режисер	Сценарист
1934	Тобогган	Toboggan
1933	Я завжди буду кохати тебе	Je vous aimerai toujours
1933	Блакитне небо	Les bleus du ciel
1933	Нафтові акули	Les requins du pétrole
1935	Зелене доміно	Le domino vert
1937	Мадемуазель, моя мати	Mademoiselle ma mère
1937	Зловживання довірою	Abus de confiance
1938	Повернення на зорі	Retour à l'aube
1940	Биття серця	Battement de coeur
1941	Перше побачення	remier rendez-vous
1942	Незнайомці у будинку	Les inconnus dans la maison
1942	Благодійник	Le bienfaiteur
1942	Весілля по любові	Mariage d'amour
1943	Людина з Лондона	L'homme de Londres
1943	Я з тобою	Je suis avec toi
1946	Донька диявола	La fille du diable
1947	Кафе Кадран	Le café du cadran
1947	Не винен	Non coupable
1947	Закохані з мосту Сен-Жан	Les amants du pont Saint-Jean
1948	Закохані самі на світі	Les amoureux sont seuls au monde
1949	Між 11 годиною і північчю	Entre onze heures et minuit
1949	На балконі	u grand balcon
1950	Три телеграми	Trois télégrammes
1951	Клара де Монтаржис	Clara de Montargis
1951	Кохання і бажання	Le désir et l'amour
1952	Правда про крихітку Донж	La vérité sur Bébé Donge
1953	Закохані з Толедо	Les amants de Tolède
1953	Спальня старшокласниць	Dortoir des grandes
1954	Інтриганки	Les Intrigantes
1954	Таємниці алькова	Secrets d'alcôve
1954	Достойні бути убитими	Bonnes à tuer
1955	Облава на блатних	Razzia sur la chnouf
1955	Справа отруйників	L'affaire des poisons
1956	Божевільні глибокі крісла	Folies-Bergère
1957	Буча	Le feu aux poudres
1957	Мене може убити кожен	Tous peuvent me tuer
1957	Чарівні хлопчики	Charmants garçons
1958	Кішка	La chatte
1959	Чому ти прийшов так пізно?	Pourquoi viens-tu si tard?
1959	Наталі, секретний агент	Nathalie, agent secret
1960	Кішка випускає кігтики	La chatte sort ses griffes
1960	Ніжна і насильницька Елізабет	Tendre et violente Elisabeth
1960	Француженка і любов	La française et l'amour
1961	Камені Парижа	Le pavé de Paris
1962	Наклеп	Maléfices
1962	Залізна маска	Le masque de fer
1963	Касабланка — гніздо шпигунів	Noches de Casablanca
1964	Парії слави	Les parias de la gloire
1964	Ліцензія на вбивство	Nick Carter va tout casser

Лише ценарист

• ДЕКУЭН, Анри // Кинословарь. В 2 т. / гл. ред. С. Й. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1966. — Т. 1 : А — Л.— С. 432 (рос.)
• Raymond Chirat, Henry Decoin, 1890—1969, Avant-Scène du cinéma, collection Anthologie du cinéma, 1973 OCLC 7715339
• Yves Desrichard, Henri Decoin: un artisan du cinéma populaire, Bibliothèque du film — Durante éditeur, 2003 ISBN 2950904882 та 978-2950904881
• Didier Decoin, Henri ou Henry: le roman de mon père, Stock, 2006 ISBN 2234056810 та 978-2234056817

• Анрі Декуен [Архівовано 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.] на сайті uniFrance Films
• Даніель Дар'є — Анрі Декуен: подорож на двох [Архівовано 8 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (Danielle Darrieux — Henri Decoin: voyage à deux) (фр.)