Биття серця (фільм) — Вікіпедія

Биття серця
фр. Battement de cœur
Оригінальний постер до фільму
Жанр	кінокомедія
Режисер	Анрі Декуен
Продюсери	Грегор Рабінович Адольф Оссо
Сценаристи	Ганс Віллем Макс Кольпе Мішель Дюран
У головних ролях	Даніель Дар'є Клод Дофен Жан Тіссьє
Оператор	Робер Лефевр
Композитор	Поль Місракі
Кінокомпанія	Ciné-Alliance
Дистриб'ютор	Ciné Alliance
Тривалість	97 хв.
Мова	французька
Країна	Франція
Рік	1940
Дата виходу	1 лютого 1940
IMDb	ID 0031084
Рейтинг	IMDb:

«Биття серця» (фр. Battement de cœur) — французький фільм 1940 року, поставлений режисером Анрі Декуеном з Даніель Дар'є та Клодом Дофеном у головних ролях.

Аристид, 60-річний підприємець, створив школу злодіїв для тих, хто бажає досягти успіху в тонкому мистецтві кишенькової крадіжки. Він набирає учнів за оголошеннями в газетах. Найчастіше до нього приходять безробітні, думаючи, що знайдуть у нього чесне заняття, він же посвячує їх в техніку роботи з чужими кишенями. Останній його учениці Арлетт всього вісімнадцять років; вона втекла з виправного будинку в Ам'єні. Вона взагалі нічого не розуміє в крадійстві, але йде на нього, щоб «залишитися чесною людиною» — щоб, за поради свого друга Іва, іншого учня Аристида, накопичити грошей, купити собі фіктивного чоловіка та вступити з ним у шлюб, що ні до чого не зобов'язує. Для неї це єдиний спосіб остаточно вирватися з виправного будинку. Арлетт помічає на вулиці елегантно одягненого чоловіка. Вона сідає за ним в автобус і краде в нього шпильку для краватки. Чоловік устигає розгледіти її маневр, йде за нею в кіно і силою приводить до себе додому.

Цією людиною виявився посол. Він просить Арлетт бути присутньою на балу і викрасти годинник у юного аташе П'єра де Ружмона, якому вона представлена як племінниця барона Дворака. Посол хоче всього лише з'ясувати, чи зраджує йому дружина і чи дійсно її фотокартка, як він припускає, зберігається під кришкою годинника П'єра. Але Арлетт моторно виймає фотокартку, перш ніж передати годинник послові, який тепер абсолютно впевнений у благонадійності дружини. Таким чином Арлетт, зачарована П'єром, позбавила його від неприємностей і навіть від дуелі. Тепер її завдання виконане: залишилося лише повернути годинник власникові і піти геть. Проте П'єр йде за нею, намагається залицятися та призначає їй побачення назавтра на вокзалі. Вона приходить — але лише аби сказати П'єру правду і попрощатися з ним назавжди. П'єр поселяє її в себе і має намір фіктивно видати заміж за свого старого друга Ролана — дипломата, що згубив кар'єру легковажним способом життя. Стоячи перед мером, Арлетт замислюється і говорить «ні». П'єр змушує барона Дворака офіційно визнати свою «племінницю», а потім встає на місце Ролана. Церемонія добігає кінця, і Арлетт плаче під вуаллю, як робить це завжди від щастя.^[1]

• Лурселль, Жак. Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 239—240. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)

• Биття серця на сайті IMDb (англ.) (станом на 21.10.2017)
• «Биття серця» [Архівовано 30 листопада 2017 у Wayback Machine.] на сайті uniFrance Films