Антоній (Вакарик) — Вікіпедія

Антоній (Вакарик) (в миру Онуфрій Іванович Вакарик; 26 червня 1926, Ставчани, Румунське королівство — 15 липня 2003, Чернігів) — румунський та український релігійний діяч, представник групи румунських громадян — активістів Московської патріархії у післявоєнний час. Єпископ Українського екзархату РПЦ; після собору у Харкові (1992) — архієрей УПЦ МП; єпископ Російської православної церкви.

Народився у Румунії в родині Івана Вакарика. Закінчив 7 класів румунської школи, вихований у румунській літургійній традиції. З 1942 — послушник Іоанно-Богословського Хрещатицького чоловічого монастиря Румунської православної церкви. З 1944 у РПЦ, і 2 лютого 1947 пострижений у чернецтво, а 27 травня 1950 року висвячений у сан ієромонаха.

1956 року вступив до МДС, потім — до МДА, яку закінчив 1964 року зі ступенем кандидата богослов'я. Продовжив навчання в аспірантурі при МДА.

З 5 листопада 1964 року служив у храмі на честь Покрова Богородиці в Москві.

7 лютого 1965 року возведений у сан архімандрита.

12 лютого 1965 року був хіротонізований в єпископа Смоленського й Дорогобузького.

7 жовтня 1967 року призначений єпископом Сімферопольським і Кримським УЕ РПЦ, з 31 травня 1973 року — єпископом Чернігівським і Ніжинським УЕ РПЦ.

6 вересня 1974 зведений у сан архієпископа.

Підписав звернення єпископату УПЦ до Москви з проханням надати автокефальний статус.

25 лютого 1992 підвищений у сан митрополита .

Сприяв відновленню парафій, погромлених у час радянського режиму. Зокрема, у Бахмацькому районі.

15 липня 2003 помер. Похований на подвір'ї Свято-Троїцького кафедрального собору в м. Чернігові.

• Антоній (Вакарик) [Архівовано 1 лютого 2018 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про релігійного діяча чи діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.