Ан-40 — Вікіпедія

Ан-40 — радянський проєкт військово-транспортного літака з укороченим зльотом і посадкою, подальший розвиток літака Ан-12Д.

Ан-40
Проєктна схема літака Ан-40
Тип	Військово-транспортний літак
Розробник	АНТК імені Олега Антонова
Статус	проєкт
Базова модель	Ан-12

В роки холодної війни була загроза неможливості використання вразливих до ворожої атаки бетонних злітно-посадкових смуг. Саме тому в більшості радянських ДКБ велись роботи по розробці літаків укороченого або вертикального зльоту. В АНТК імені Олега Антонова таким був проєкт літака Ан-40. Роботи по проєкту почалися в 1964. У 1965 був побудований макет Ан-40 в натуральну величину. Але проте на цьому проєкт зупинили.

Літак повинен був перевозити вантажі наземного та повітряного десантування, максимальним навантаженням 30 т при злітній масі 95 т на відстань 2750 км. Повітряне десантування вантажів забезпечувалося спецобладнанням, вмонтованим у підлогу вантажного відсіку. При наземному десантуванні особового складу у вантажний кабіні встановлюються десантні сидіння на 125 бійців. Також був передбачений санітарний варіант, в якому у вантажний кабіні встановлювалися 82 уніфікованих армійських носилок. Збільшення вантажопідйомності і внутрішніх розмірів вантажної кабіни (довжина 15,46 м, ширина 3,45 м і висота 2,6 м) забезпечує перевезення великогабаритної техніки, яка не вміщається в Ан-12Б.

Силова установка літака складається з чотирьох турбогвинтових двигунів ТВД АІ-30 потужністю по 5500 л.с. з чотирьохлопатними гвинтами діаметром 5 м. Двигуни розташовуються в мотогондолах перед крилом. Вони кріпляться до силового шпангоута гондоли за допомогою рами з амортизаторами. Шпангоут за допомогою ферми і двох підкосів закріплений на передньому лонжероні СЧК. Між гондолами основних двигунів розташовуються мотогондоли спарених додаткових силових установок РД36-35, які призначені для зменшення розбігу та пробігу (ДСУ також використовується і для гальмування).

У носовій частині фюзеляжу розташовані кабіна штурмана, а за нею кабіна екіпажу і кабіна супроводжуючого вантаж персоналу (до 17 осіб). Над кабіною супроводжуючого вантаж персоналу знаходиться робоче місце з блістером для борт-стрільця. Борт-стрілець може дистанційно керувати кормовою баштою ДБ-75 в якій розміщені дві двоствольні скорострільні гармати АТ-9 калібром 23 мм, прицільна радіолокаційна станція ПРС-4 "Криптон" і обчислювальний блок ВБ-257А-5. В обтічниках шасі можуть міститись касетні тримачі КДС-16ГМ для контейнерів автоматичного скидання дипольних відбивачів пасивних перешкод.

Основні характеристики

• Екіпаж: 6 чоловік
• Пасажиромісткість: 125 парашутистів або 82 хворих або поранених на уніфікованих армійських носилках у супроводі медпрацівників.
• Вантажопідйомність: 30000 кг
• Довжина:
• Висота:
• Розмах крила:

• Крило у плані: трапецевидне
• Максимальна злітна маса: 95000 кг
• Силова установка: 4 × Турбогвинтовий АІ-30 5500 к.с. ( 4045 кВт)
• Діаметр гвинта: 5 м
• Допоміжна силова установка: 4 × Турбореактивний РД36-35

Льотні характеристики

• Крейсерська швидкість: 550 км/год
• Перегінна дальність: 15500 км

Озброєння

• Стрілецько-гарматне: АТ-9 (2 шт.)
• Точки підвіски: касетні тримачі КДС-16ГМ

Розміри вантажної кабіни, м

• довжина 15,46
• ширина 3,45
• висота 2,6

• Ан-40 ПЛО (протичовнова оборона) - варіант Ан-40 з силовою установкою, що працює як на гасі, так і на водневому паливі. У вантажній кабіні літака розміщений газоподібний водень (134,5 м3). Бойове навантаження (торпеди та глибинні бомби) загальною масою до 10 т розміщуються в передній частині подовжених обтічників шасі.

• Ан-42 - варіант Ан-40 з системою управління вектором тяги.

• СВВП
• История конструкций самолетов в СССР 1951-1965гг. [Архівовано 14 серпня 2019 у Wayback Machine.]