Ареф'єв Анатолій Васильович — Вікіпедія
Ареф'єв Анатолій Васильович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 24 листопада 1918[1] Тольятті, Російська СФРР | |||
Смерть | 28 січня 1989 (70 років) | |||
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР | ||||
Поховання | Хованський цвинтар | |||
Країна | СРСР Росія | |||
Жанр | оформлення вистав | |||
Діяльність | художник, унаочнювач | |||
Партія | КПРС | |||
Учасник | німецько-радянська війна | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Анато́лій Васи́льович Аре́ф'єв (24 листопада 1918, с. Ставрополь, нині м. Тольятті Самарської області Росії — 28 січня 1989, Дніпропетровськ, УРСР) — український і російський художник театру.
Закінчив художньо-педагогічний технікум у Пензі (навчався у 1936—1938 роках).
Від 1947 року працював у Киргизькому театрі опери та балету (Фрунзе, нині Бішкек): художником, а від 1949 року — головним художником.
У 1971—1974 роках працював у Горьковському театрі опери та балету (Горький, нині Нижній Новгород).
У 1974—1989 роках — головний художник Дніпропетровського театру опери та балету.
Син Володимир Ареф'єв теж став художником театру.
Був членом КПРС (від 1945 року), 1967 року обрано кандидатом у члени ЦК Комуністичної партії Киргизії.
Підсумкову енциклопедичну оцінку творчості художника дала мистецтвознавець Тетяна Шпаковська:
«Декорації Ареф'єва вирізнялися високим художнім смаком, лаконічністю, винахідливістю, чистотою і гармонійністю усіх пропорцій у вирішенні сценічного простору та відображали якісно нові знахідки майстра в осягненні суті вічних проблем буття, боротьби добра зі злом, життя зі смертю, милосердя зі жорстокістю».
- Одеський театр опери та балету
- «Спартак» Арама Хачатуряна (1968)
- Дніпропетровський театр опери і балету
- «Спартак» Арама Хачатуряна (1975)
- «Богдан Хмельницький» Костянтина Данькевича (1976).
- «Панянка та хуліган» Дмитра Шостаковича (1978).
- «Аїда» Джузеппе Верді (1981)
- «Ромео і Джульєтта» Сергія Прокофьєва (1986).
- 1967 — народний художник СРСР.
- 1976 — Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (за оперу «Богдан Хмельницький» — разом із композитором, диригентом-постановником, хормейстером і виконавцями провідних ролей).
- Нагороджено орденом Леніна, орденом Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медалями.
- ↑ Арефьев Анатолий Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с. — С. 242
- Кучеренко З. Ареф'єви // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 25 . — ISBN 5-88500-071-9.
- Шевченківські лауреати. 1962–2001 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слово І. М. Дзюби. — К. : Криниця, 2001. — 696 с. — ISBN 966-7575-29-2. — С. 26
- Джусупова О. Н. А. В. Арефьев. — Фрунзе, 1958
- Лупандина А. Анатолий и Владимир Арефьевы // Советские художники театра и кино. — Москва, 1980
- Борисова Н. Энергия и красота решений // Советский балет. — 1987. — № 3
- Анатолій Васильович Ареф'єв: [Некролог] // Радянська Україна. — 1989. — 29 січня
- Шпаковская Т. Мастер. Творчестао не знает границ // Театральная летопись длиною в четверть века. — Днепропетровськ, 1999