Образотворче мистецтво — Вікіпедія

Образотво́рче мисте́цтво — мистецтво відображення сущого у вигляді різних образів, зокрема таких як художні образи на площині (графіка, малярство тощо) та в просторі (скульптура).

Сутність

Образотворче мистецтво відображає дійсність у наочних образах, відтворює об'єктивно наявні властивості реального світу: об'єм, колір, просторовість, матеріальну форму предмета, світлоповітряне середовище тощо. Проте образотворче мистецтво зображує не тільки те, що доступне безпосередньому зоровому сприйняттю, але й передає розвиток подій у часі, певну фабулу, розгорнуту оповідь. Воно розкриває духовний склад людини, її психологію.

Відображення дійсності

Образотворче мистецтво у сукупності своїх видів створює реальну картину життя людини та природи, а також наочно втілює ті образи, яких немає в реальності, які є наслідком людської фантазії.

Професії у царині образотворчого мистецтва

Творчих працівників у царині образотворчого мистецтва узагальнено називають художниками (хоча здебільшого кожен із них спеціалізується у певній галузі образотворчого мистецтва — як скульптор, маляр, графік тощо).

Образотворче мистецтво як галузь науки

Галузь передбачає дослідження засадничих закономірностей генези й еволюції образотворчого мистецтва як у цілому, так і на певних історично детермінованих стадіях його розвитку, зокрема стильових, у різному національному контексті; стадії над усім комплексом питань, пов'язаних із з'ясуванням специфіки жанрово-видової структури образотворчого мистецтва, його змісту та форми; здійснення опису, аналізу, витлумачення, атрибуції мистецьких творів, розгляд особливостей їх суспільного функціонування; вивчення набутків окремих національних шкіл мистецтва, творчої практики художніх об'єднань, угруповань, окремих художників.

При розробленні тієї чи іншої проблематики спирається на досягнення музеєзнавства, реставрації, інших допоміжних дисциплін, враховує досвід споріднених суспільних наук.

Напрямки досліджень:

Загальноестетичні проблеми теорії та історії образотворчого мистецтва.

Образотворче мистецтво у системі художньої культури суспільства.

• Історія та теорія мистецтвознавства і художні критики.
• Історико-теоретичні проблеми розвитку окремих видів і жанрів образотворчого мистецтва.
• Станковий і монументальний живопис, притаманні йому прийоми та засоби вирішення художніх творів; живописні техніки.
• Станкова, монументальна та монументально-декоративна скульптура, її функціонування в архітектурних і садово-паркових ансамблях.
• Станкова та книжкова графіка, притаманні їй особливості художньої мови; роль і значення книжкової графіки в інтерпретації змісту літературного твору та як елементу книги-єдиного художньо-поліграфічного організму; плакат; прикладна графіка; графічні техніки.
• Театрально-декораційне мистецтво або сценографія, його роль у розкритті драматургічного задуму театральної вистави або кінострічки.
• Художній дизайн.
• Проблеми синтезу мистецтв і образотворче мистецтво.
• Проблеми генези та еволюції стилів і напрямків в образотворчому мистецтві, їх світоглядне підґрунтя, особливості національної інтерпретації, зв'язок з такими в інших мистецтвах (театр, музика, література і т. п.).
• Іконологія та іконографія як важливі елементи мистецтвознавчого дослідницького інструментарію.

• Архітектура
• Живопис
• Скульптура
• Графіка
• Декоративно-ужиткове мистецтво
• Дизайн

Переклад з англійської-У образотворчому мистецтві стиль — це «... відмінний спосіб, який дозволяє групувати твори у пов’язані категорії» або «... будь-який характерний, а отже впізнаваний, спосіб, у який виконується дія або створюється артефакт або повинен виконуватися і виготовлятися».

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

1. Портрет - зображення людей.
2. Натюрморт - зображення неживого (наприклад, зірване яблуко, викорчуване дерево тощо).
3. Пейзаж - зображення природи.
4. Батальний - воєнні події та життя армії.
5. Побутовий - зображає повсякденне життя.
6. Історичний - зображення історичних подій.
7. Міфологічний [Архівовано 24 лютого 2017 у Wayback Machine.] - зображає події або героїв з міфології.
8. Анімалістичний - зображає тварин (у живописі, графіці, скульптурі).
9. Мариністика - зображає море (морський пейзаж).
10. Автопортрет - зображення самого себе.
11. Архітектурний - зображення архітектури та інтер'єру.
12. Релігійний - зображення подій з Біблії і т.д.

• Українське образотворче мистецтво

• Образотворче мистецтво: енцикл. ілюстр. словник-довідник / упоряд. А. Пасічний. — К. : Факт, 2007. — 678 с.: іл. — ISBN 978-966-359-220-6
• Образотворчий; Художник // Великий тлумачний словник сучасної української мови. — К., 2004. — С. 648, 1356.
• Образотворчі мистецтва [Архівовано 1 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 7. — К., 1982. — С. 464.
• Нариси з історії образотворчого мистецтва України ХХ століття / ІПСМ АМУ; Ред.-упоряд. О. О. Авраменко; Редкол.: В. Д. Сидоренко (голова), О. О. Авраменко, В. Я. Даниленко та ін.: У 2 кн. — К.: Інтертехнологія, 2006. — Кн. 1. — 544 с.: іл.
• Нариси з історії образотворчого мистецтва України ХХ століття / ІПСМ АМУ; Ред.-упоряд. О. О. Авраменко; Редкол.: В. Д. Сидоренко (голова), О. О. Авраменко, В. Я. Даниленко та ін.: У 2 кн. — К.: Інтертехнологія, 2006. — Кн. 2. — 656 с.: іл.

• Образотворче мистецтво на Міжнародному арт-порталі artNEXX [Архівовано 27 грудня 2009 у Wayback Machine.]
• Т. Орлова. Художні мови // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 703. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.