Гуманність — Вікіпедія

Гума́нність (лат. humanus — людяний) — любов, увага до людини, повага до людської особистості; добре ставлення до всього живого^[1]; людяність, людинолюбство. Система установок особистості щодо людини, групи людей, живої істоти, обумовлена ​​моральними нормами і цінностями, представлена ​​у свідомості переживаннями жалю і реалізована у спілкуванні і діяльності в актах сприяння чи допомоги^[2].

У вузькому сенсі гуманність — прагнення не завдавати страждань людині наскільки це можливо^[3].

В життєвому і психологічному сенсі гуманність як якість і істотна властивість людини включає в себе:

• Альтруїзм (доброту);
• Моральність як сукупність життєвих правил поведінки, що реалізують альтруїзм і пригнічують егоїзм;
• Волю, як душевну силу, що реалізовує альтруїстичну і моральну поведінку в боротьбі з власним егоїзмом (див. воля (психологія) і воля (філософія)).

Без кожної з цих складових — альтруїзму, моральності і сили волі — гуманність немислима і існувати в дії, в дійсності, як реальна і дійсна людяність не може.

• Гуманізм
• Non nobis solum

Це незавершена стаття з етики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.