Ашшур (місто) — Вікіпедія

35°27′24″ пн. ш. 43°15′45″ сх. д. / 35.45667° пн. ш. 43.26250° сх. д. / 35.45667; 43.26250

Ашшур (Калат-Шергат)
Ashur (Qal'at Sherqat) [1]
Світова спадщина
35°27′24″ пн. ш. 43°15′45″ сх. д. / 35.456666666667° пн. ш. 43.2625° сх. д. / 35.456666666667; 43.2625
Країна	Ірак
Тип	Культурний
Критерії	iii, iv
Об'єкт №	1130
Регіон	Арабські країни
Зареєстровано:	2003 (27 сесія)
Під загрозою	2003 -
Розташування на карті Іраку
Ашшур у Вікісховищі

Ашшур (аккад. 𒀸𒋩 Aššur, араб. أشور‎, івр. אַשּׁוּר Aššûr‎, сир. ܐܫܘܪ‎, арам. Ašur‎) — стародавнє місто, що існувало з 4-го тис. до 614 до н. е. на території сучасного Іраку. Назване на честь бога Ашшура. З середини 2-го тисячоліття до н. е. Ашшур був столицею Ассирії. Сьогодні на території древнього міста залишились руїни Калат-Шаргат на відстані 260 км на північний захід від Багдаду.

Від стародавнього міста збереглися залишки укріплень, храмів, зикурати, житлові і торгові квартали, бібліотека клинописних текстів. Руїни відкриті у 1821, вперше досліджені англійським ученим О. Г. Леярдом в 1845-1847.

У 1903-1914 німецькі вчені Р. Кольдевей і В. Андре відкрили 2 лінії оборонних споруд з монументальними воротами і бастіонами. Знайдена бібліотека (давніша ніж бібліотека Ашшурбаніпала) с клинописними текстами (в тому числі хеттськими).

Руїни міста входять до «Списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО».

На початку ІІІ тисячоліття до нашої ери семітське плем'я аккадського походження, що поклонялося своєму племінному богові Ашшуру, заснувало однойменне місто на місці старішого сабарійського поселення. Це місто та територія навколо нього дуже довго було аккадським (семітським) острівцем посеред субарійського та хуритського населення північного Межиріччя. Місто виникло як релігійний центр і довгий час було фактично поселенням племені навколо храму Ашшура.

У XXI столітті до нашої ери місто знаходилося під владою царів Третьої династії Уру, які присилали до нього своїх намісників-енсі. Потім місто захопили хуритські князі. І лише десь в середині XX століття до нашої ери влада у місті з'явилися власні правителі — ішшіакуми. Це були верховні жерці Ашшура які відали будівництвом та храмовим господарством, але одночасно були й міськими головами. Ішшіакуми очолювали громаду Ашшура «алем Ашшур», але не стояли над нею. Хоч їх влада була спадковою, вона обмежувалася державною радою. Щоправда, до цієї ради схоже входили лише представники знаті та старійшини, бо відомостей про збори громади в ассирійських джерелах нема. Перші з відомих історії ішшіаккумів мали ще не ассирійські, а ймовірно субарійські імена — Ушпіа та Кіккіа. Останнього ассирійська традиція вважала будівником міста. З того часу протягом шести століть^[2] Ашшур був типовою стародавньою номовою державою, що періодично підкорялася сильнішим сусідам.

• Ашшур [Архівовано 22 грудня 2008 у Wayback Machine.]
• Walter Andrae: Das wiedererstandene Assur. Hinrichs, Leipzig 1938 (2. Aufl. Beck, München 1977). ISBN 3-406-02947-7
• Walter Andrae: Babylon. Die versunkene Weltstadt und ihr Ausgräber Robert Koldewey. de Gruyter, Berlin 1952.
• Eva Cancik-Kirschbaum: Die Assyrer. Geschichte, Gesellschaft, Kultur. C.H.Beck Wissen, München 2003. ISBN 3-406-50828-6
• Olaf Matthes: Zur Vorgeschichte der Ausgrabungen in Assur 1898–1903/05. MDOG Berlin 129, 1997, 9-27. ISSN 0342-118X