ISO 216 — Вікіпедія

ISO 216 — стандарт розмірів паперу, що використовується більшістю країн в наш час. Цей стандарт визначає добре відомий формат паперу А4.

Найдавніша збережена письмова згадка з ідеєю використання квадратного кореня з 2 у пропорціях сторін паперу — лист написаний 25 жовтня 1786 німцем Георгом Ліхтенбергом (нім. Georg Christoph Lichtenberg). [1] [Архівовано 31 грудня 2011 у Wayback Machine.]

У французькому законі про оподаткування паперу «Loi sur le timbre (no. 2136)», опублікованому 3 листопада 1798, вказувались формати, розміри яких точно відповідали сучасним форматам A2, A3, B3, B4, B5. Однак ці формати не стали популярними та про них швидко забули. [2] [Архівовано 26 квітня 2009 у Wayback Machine.]

Серії форматів паперу A, B, C, котрі розраховувались за ідентичним принципом що і «Loi sur le timbre», винайдені заново, цілком незалежно від французьких, німцем Dr. Walter Porstmann. Вони були затверджені у німецькому стандарті DIN 476 від 1922.

Протягом 1924–1975 стандарти, що базувались на німецькому DIN 476, затверджені багатьма країнами для власного використання. Як результат у 1975 на основі DIN 476 прийнятий стандарт ISO 216. Нині він використовується більшістю країн світу, окрім Канади, США та частково Мексики. [3] [Архівовано 15 січня 2008 у Wayback Machine.]

Папір серії A має співвідношення сторін ${\displaystyle 1:{\sqrt {2}}}$, хоча заокруглене до міліметра. A0 визначений так, щоб його площа становила 1 м² (з заокругленням до міліметра). Наступні розміри паперу в серії A1, A2, A3 тощо, визначені шляхом зменшення вдвічі попереднього формату паралельно до його коротшої сторони, і знову ж таки з заокругленням. Найчастіше використовується папір А4 (210 × 297 мм).

Формат серії В — це середнє геометричне між форматом серії А з відповідною цифрою та форматом серії А з цифрою меншою на 1. Наприклад В1 — середнє геометричне між A1 та A0. Сторони B0 наступні 1 м до ${\displaystyle {\sqrt {2}}}$ м.

Формат серії С — середнє геометричне між форматами В та А з однаковими цифрами. Наприклад C2 — середнє геометричне між B2 та A2. Формати серії С використовуються переважно для конвертів. Якщо зігнути аркуш формату A4, отримаємо формат A5, який чудово ввійде у конверт C5.

У стандарті визначені такі допуски

• ±1.5 мм для розмірів до 150 мм,
• ±2 мм для розмірів в межах від 150 до 600 мм,
• ±3 мм для розмірів понад 600 мм.

Розміри паперу ISO 216 у міліметрах та у дюймах

	формати серії A		формати серії B		формати серії C
цифра	міліметри	дюйми	міліметри	дюйми	міліметри	дюйми
0	841 × 1189	33,1 × 46,8	1000 × 1414	39,4 × 55,7	917 × 1297	36,1 × 51,1
1	594 × 841	23,4 × 33,1	707 × 1000	27,8 × 39,4	648 × 917	25,5 × 36,1
2	420 × 594	16,5 × 23,4	500 × 707	19,7 × 27,8	458 × 648	18,0 × 25,5
3	297 × 420	11,7 × 16,5	353 × 500	13,9 × 19,7	324 × 458	12,8 × 18,0
4	210 × 297	8,3 × 11,7	250 × 353	9,8 × 13,9	229 × 324	9,0 × 12,8
5	148 × 210	5,8 × 8,3	176 × 250	6,9 × 9,8	162 × 229	6,4 × 9,0
6	105 × 148	4,1 × 5,8	125 × 176	4,9 × 6,9	114 × 162	4,5 × 6,4
7	74 × 105	2,9 × 4,1	88 × 125	3,5 × 4,9	81 × 114	3,2 × 4,5
8	52 × 74	2,0 × 2,9	62 × 88	2,4 × 3,5	57 × 81	2,2 × 3,2
9	37 × 52	1,5 × 2,0	44 × 62	1,7 × 2,4	40 × 57	1,6 × 2,2
10	26 × 37	1,0 × 1,5	31 × 44	1,2 × 1,7	28 × 40	1,1 × 1,6

До прийняття ISO 216 у світі використовувались різноманітні формати паперу. Ці формати не були пов’язаною системою і визначались на основі не метричних одиниць. Формати ISO 216 організовані навколо співвідношення ${\displaystyle 1:{\sqrt {2}}}$, два однакових аркуша разом утворюють аркуш з таким же співвідношенням сторін. Простіше, при зменшенні два аркуша А4 копіюються на один, а аркуш A4 при збільшенні копіюється на A3, половина аркуша A4 при збільшенні копіюється на A4.
Основні країни, у яких стандарт ISO 216 не є поширеним — США та Канада (використовується система Letter, Legal, та Executive).

• International standard paper sizes [Архівовано 15 січня 2008 у Wayback Machine.]: ISO 216 опис та обґрунтування
• ISO 216 at iso.org^{[недоступне посилання з лютого 2019]}