Барит — Вікіпедія

Барит
Загальні відомості
Статус IMAзатверджений (А)[d][1]
IMA-номерIMA1971 s.p.
АбревіатураBrt[2]
Хімічна формулаBaSO₄
Клас мінералусульфати
Nickel-Strunz 107.AD.37[3]
Dana 828.3.1.1
Генезисгідротермальний, осадовий
Ідентифікація
Колірбілий до світло-сірого
Форма кристалівпластинчасті, голчасті, видовжено-призматичні
Сингоніяромбічна сингонія[4]
Твердість3-3,5
Блискскляний
Прозорістьпрозорий до непрозорого
Колір рисибілий
Густина4,48
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення1,63
Інші характеристики
Названо на честьважкийd (давньогрецька мова)[5]
CMNS: Барит у Вікісховищі

Бари́т, баритин — мінерал класу сульфатів, білого або сірого кольору зі скляним блиском. Назва бариту вперше згадується Дітріхом Людвігом Густавом Карстеном у першому виданні написаних ним мінералогічних таблиць (Берлін, 1800).

Опис

[ред. | ред. код]

Назва бариту походить від грец. барис — важкий. Сингонія ромбічна. Густина 4,5. Твердість 3,5-3,75. Синонім — важкий шпат. Хімічний склад: Ba[SO4]. Містить (%): BaO — 65,7; SO3 — 34,3; як домішки наявні Ca, Sr, Pb i Ra. Відміна з високим вмістом стронцію називається баритоцелестином,а з вмістом свинцю і радію — хокутолітом. Найпоширеніший мінерал барію (руда барію).

Кристалографія

[ред. | ред. код]

Сингонія ромбічна; вид симетрії ромбо-дипірамідальний.

Агрегати і габітус

[ред. | ред. код]

Для бариту характерні друзи добре утворених кристалів, які досягають інколи дуже великих розмірів. Кристали бариту часто витягнуті по першій осі або пластинчасті по пінакоїду {010}. У витягнутих кристалів бариту переважають площини призми 110, разом з якою відмічаються пінакоїд {010} і призма {102}. Форма кристалів — нерідко зустрічаються правильні багатогранні кристали; здебільшого пластинчасті і таблитчаті. Рідше у вигляді призматичних і голчастих кристалів і їх пучків. За Я. В. Самойловим кристали бариту можуть мати такий габітус: 1) таблитчастий по (010) — ромбоподібний; 2) таблитчастий по (010) — прямокутний; 3) таблитчастий по (010) — шестикутний; 4) стовпчастий по (010); 5) стовпчастий по (100); 7) ізометричний. Грані (010) звичайно мають штрихуватість, паралельну ребрам [100], [001] або [010]. Агрегати зернисті, радіально-променисті, тонковолокнисті ниркоподібно-сферолітові, великі ниркоподібно-пластинчасті, щільні суцільні маси. Відомі паралельні зростання бариту з англезитом, вітеритом і кальцитом.

Фізичні властивості

[ред. | ред. код]
Барит. Зразок з родовищ Польщі
Кристалічна ґратка бариту

Сингонія ромбічна. Колір білий, сірий, червоний, жовтий, бурий (при забарвленні залізом), світло-бурий. Зустрічаються безбарвні прозорі кристали. Блиск скляний, перламутровий. Прозорість — у тонких відколах просвічує, прозорий. Густина 4,3–4,7. Твердість 3,5–3,75. Спайність досконала по (001) і менш досконала по (210) і (001), (від спайності кальциту відрізняється прямим кутом між площинами); мінерал утворює спайні виколювання по ромбічній призмі. Злам нерівний. Крихкий.

Утворення і родовища

[ред. | ред. код]

За своїм походження барит — типовий гідротермальний мінерал. Він утворює жильні тіла в родовищах кольорових металів. Відомі також барити екзогенного походження. Зустрічається у гідротермальних низькотемпературних жильних рудних родовищах, в осадових породах, у зонах вивітрювання гірських порід і рудних родовищах.

В Україні зустрічається у гідротермальних родовищах Закарпаття, у Нагольному кряжі та ін. місцях Донбасу, а також у Прикарпатті і Придністров'ї.

До числа найважливіших родовищ належать скупчення великих кристалів бариту в Камберленді, Корнуоллі, Уестморленді, Нортумберленді (Англія), з антимонітом у Фельшобаньє (Румунія), у вигляді конкрецій в мергелях — в горі Патерно[en] поблизу Болоньї (Італія), масивні поклади в штаті Каліфорнія, Джорджія, Теннессі, Міссурі, Арканзасі (США) та у вигляді «пустельних троянд» в Нормані (штат Оклахома, США) і в Саліні (штат Канзас, США).

У Росії розробляються три родовища баритвміщуючих руд: Кварцитова Сопка (Кемеровська обл.), Молодіжне (Челябінська обл.) і Толчеїнське (Хакасія). Широкою популярністю серед колекціонерів користуються ефектні зразки бариту з Белореченського родовища (Півн. Кавказ), 2000 року в Брюсселі країни, що розробляють барит, володіють баритовими ресурсами, копальнями або потужностями за збагачення бариту, заснували Міжнародну баритову асоціацію.

Використання

[ред. | ред. код]

Використовують для виробництва білої фарби, барієвих препаратів, паперу, гуми. Крім того, використовується як обважнювач бурового розчину чи рідини глушіння.

Використовується в найбільших обсягах як обважнювач глинистих розчинів при бурінні свердловин на нафту і газ, як інертний важкий наповнювач в спеціальні гуми, при виробці пластмас, певних сортів паперу, для виготовлення азбестотехнічних виробів, цементу, фарб, лаків, емалі, в медицині, рентгенотехніці, і є єдиною сировиною для отримання сполук барію для хімічної промисловості, в піротехніці, металообробці, машинобудуванні та інших галузях господарства.

Барит імпортується в Україну у вигляді концентратів з вмістом сірчанокислого барію 80–95 % з Казахстану, Болгарії, Туреччини, за ціною $390–400 за тонну. Потреби України в баритовому концентраті в даний час складають 30–40 тис. тонн на рік.

Види

[ред. | ред. код]
Барит
Барит

Розрізняють:

  • барит кальціїстий (відміна бариту, яка містить до 2 % Са);
  • барит волокнистий (відміна бариту у вигляді волокнистих агрегатів);
  • барит вонючий (відміна бариту з домішками бітумінозної речовини);
  • барит звичайний (зайва назва бариту);
  • барит землистий (землисті агрегати бариту);
  • барит зернистий (зернисті агрегати бариту);
  • барит кременистий (суміш бариту з кварцом);
  • барит оптичний (прозора відміна бариту, яка застосовується в оптиці);
  • барит пластинчастий (агрегати бариту, які складаються з пластинчастих індивідів);
  • барит прихованокристалічний (агрегати бариту, які складаються з прихованокристалічних індивідів);
  • барит радіїстий (відміна бариту, яка містить радій);
  • барит свинцевий ромбоедричний (застаріла назва піроморфіту);
  • барит свинцевистий (відміна бариту, яка містить до 18 % PbO);
  • барит стронціїстий (відміна бариту, яка містить до 15 % SrO);
  • барит щільний (унікально щільні агрегати бариту).
  • барит-гедифан (відміна мінералу гедифану з вмістом ВаО до 8 %);
  • барит-стронціаніт (суміш стронціаніту з баритом);
  • баритин геміпризматичний (те ж саме, що й баритокальцит);
  • баритин ромбічний (застаріла назва альстоніту).

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. ↑ mineralienatlas.de
  5. ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Барит&oldid=44149308