Магнезит — Вікіпедія

Магнезит
Загальні відомості
Статус IMA	затверджений (А)[d][1]
IMA-номер	IMA1962 s.p.
Абревіатура	Mgs[2]
Хімічна формула	MgCO₃
Nickel-Strunz 10	5.AB.05[3]
Dana 8	14.1.1.2
Ідентифікація
Сингонія	тригональна сингонія
Колір риси	білий
Густина	2,96 ± 0,01 г/см³[4]
Інші характеристики
Названо на честь	магній[5]
Типова місцевість	Bettolinod[3], Магнісія[3]
Магнезит у Вікісховищі

Магнезит — мінерал, карбонат магнію острівної будови. Утворює дві серії, з гаспеїтом і з сидеритом.

Мінерал вперше виявив 1803 року Д. Мітчел у Моравії^[6] та описаний німецьким геологом Абрахамом Готлобом Вернером (1749 — 1817), який описав білосніжні до червонувато-білі землисто-шорсткі фрагменти як «чистий тальк» (карбонат тальку, природний карбонат магнію).^[7]

У 1808 році німецький мінералог Дітріх Людвіг Густав Карстен назвав мінерал магнезитом. За назвою хімічного елемента магнію (лат. magnesium).^[8]

Хімічна формула: Mg[CO₃]. Внаслідок повного ізоморфізму Mg і Fe утворюють безперервний ряд з сидеритом, залізистий магнезит називають брейнеритом. Домішки: MnO і СаО до 2 %, СоО і NiO до 0,n %. Сингонія тригональна. Густина 2,96. Твердість 3,5-4,5. Спайність досконала по ромбоедру. Білого, сіруватого, жовтуватого кольору. Блиск скляний, чисті кристали прозорі.

Утворюється при гідротермальних процесах у доломітах та доломітизованих вапняках, серед серпентинітів, а також інфільтраційним способом при вивітрюванні серпентинітів.

Зустрічається як первинний мінерал у вивержених або осадових породах; метаморфізованих породах; рідко зустрічається в морських евапоритах, карбонатитах і гідротермальних жилах. Асоціація: тальк, антигорит, хлорит, доломіт, кальцит.

Поширення у світі: ном Магнісія, периферія Фессалія, Греція. У муніцмпалітеті Бальдіссеро-Канавезе, П'ємонт, Італія. Великі кристали знайдені в Штирії та Каринтії, Австрія. У Снарумі, район Бускерюд, Норвегія. Шахти в муніципалітеті Брумадо, штат Байя, Бразилія. У Канаді — провінції Британська Колумбія, Онтаріо. У США — штати Невада, Каліфорнія, Вашингтон. Великі родовища в провінції Ляонін, Китай, на Уралі (РФ), в Австрії (Вейтче в Альпах), Словаччині.

В Україні зустрічається рідко. Його виявили у Криворізькому басейні, на Донбасі (доломітні товщі та вапняково-магнієві скарни), у Придністров'ї, Передкарпатті.

Розрізняють:

• магнезит аморфний (фарфороподібний тонкодисперсний різновид магнезиту);
• магнезит драглистий (агрегати магнезиту, складені з аморфних і прихованокристалічних індивідів);
• магнезит залізистий (магнезит, феромагнезит, який містить до 7,5 % FeO);
• магнезит кальціїстий (магнезит, який містить до 6,4 % CaO);
• магнезит кременистий (дрібнозерниста суміш магнезиту з кварцом);
• магнезит кристалічний (магнезит, складений з великих витягнутих кристалів. За своєю будовою нагадує грубозернистий мармур);
• магнезит манґанистий (магнезит, який містить до 7,5 % MnO);
• магнезит нікелистий (магнезит з родов. Хош, Китай, який містить до 37 % NiO).

Магнезит використовують для виробництва вогнетривких та в'яжучих матеріалів у хімічній промисловості. Застосовується для виробництва вогнетривкої цегли, магнезіального цементу, одержання солей магнію тощо.

Магнієва руда.

• Список мінералів
• Магнезит (гірська порода)
• Магнезитова плита

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Магнезит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Магнезит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
• Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1951) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. II, 162–166.

• Магнезит в каталозі мінералів [Архівовано 21 березня 2009 у Wayback Machine.]
• Магнезит в базі webmineral.com [Архівовано 5 травня 2012 у Wayback Machine.]