Беллерофонт — Вікіпедія

Беллерофонт дав.-гр. Βελλεροφῶν
Беллерофонт вражає Хімер. Антична гало-римська мозаїка з Отена, II-III століття
Божество в	давньогрецька міфологія
Батько	Главк[1][2] або Посейдон[1]
Мати	Еврінома[2]
Брати/сестри	Alcimenesd і Pirend
Діти	Hydissusd, Isanderd, Laodamiad[3][4][1], Hippolochusd, Deidameiad і Glaucus of Lyciad
Частина від	давньогрецька міфологія
Медіафайли у Вікісховищі

|підпис_зображення=

Частина серії статей на тему:
Давньогрецька міфологія
Кадм бореться з драконом, амфора, Лувр, Париж
Божества Первісні Хтонічні Німфи Морські Титани Олімпійські
Герої Амфітріон Аргос Аталанта Ахіллес і Гектор Троянська війна Беллерофонт Едіп Еней «Енеїда» Геракл Подвиги Гіппомен Золоте яблуко Дедал Ікар Лабіринт Кадм Фіви Мелеагр Нарцис Нарцисизм Одіссей «Одіссея» Орфей Орфізм Отрера Амазонки Пейрітой Кентавромахія Пелоп Олімпійські ігри Персей Тесей Триптолем Елевсінські містерії Ясон і аргонавти Золоте руно
Істоти Агдістіс Алікорн Балій і Ксанф Гарпії Келено Подарга Гіганти Алоей Антей Даміс Енкелад Клітій Гіпокамп Гекатонхейри Бріарей Гелло Геріон Дактилі Дейм Демогоргон Дракони і дракайни Дельфіна Єхидна Ладон Піфон Евріном Ерімантський і калідонський вепри Кентаври Букентавр Дексамен Іхтіокентаври Онокентавр Кери Керинейська лань Коні Діомеда Критський бик Лелап Лернейська гідра Мойри Мінотавр Немейський лев Ортр Пегас Сатири Сирени Скілла і Харібда Стімфалійські птахи Сфінкс Тевмесська лисиця Тифон Фенікс Форкіди Геспериди, Граї і Горгони Медуза Химера Цербер Циклопи Поліфем Стероп
Інше Релігія в Стародавній Греції Мікенські боги
Категорія • Портал • Портал
п о р

Беллерофо́нт (грец. Βελλεροφῶν; або Βελλεροφόντης; Гіппоной) — напівлегендарний ефірський (коринфський) царевич, за міфологічним родоводом — син Главка, онук Сізіфа. Справжнім батьком Гіппоноя називали бога Посейдона. Відомий своїм крилатим конем Пегасом, якого царевич піймав на верхівці Акрокоринфа за допомогою казкової золотої вуздечки.

За переказами, вбив свого співвітчизника (за іншою версією — брата) Беллера, після чого й отримав прізвисько Беллерофонт, тобто «убивця Беллера»). Щоб очиститися від вбивства, Беллерофонт залишив батьківщину і прибув до двору тиринфського царя Прета. Царева дружина Антея (Сфенебея) намагалася спокусити Беллерофонта, а коли той не відповів їй взаємністю, звинуватила його перед чоловіком у посяганні на її честь. Прет відіслав Беллерофонта до свого тестя, лікійського царя Іобата з листом, у якому просив знищити гостя. За наказом Іобата Беллерофонт здійснив кілька подвигів, які всупереч сподіванням владаря не закінчилися загибеллю героя. Беллерофонт здолав Химеру, яка вивергала полум'я і мала голову й шию лева, тулуб кози, хвіст дракона. Він переміг ворогів Лікії, войовничих солімів та амазонок. Іобат одружив Беллерофонта із своєю дочкою Філоною (варіанти: Антіклеєю, Кассандрою) та зробив співволодарем і спадкоємцем лікійського престолу^[5].

Але боги більше не сприяли Беллерофонтові. З трьох дітей він утратив найстаршого сина Ісандра, якого Арес убив під час боротьби з солімами; дочка Лаодамія, коханка Зевса й мати Сарпедона, загинула від стріл Артеміди. Пройнятий болем і тугою, Беллерофонт у самоті блукав берегом моря. А коли пройнятий пихою, намагався на крилах свого коня злетіти на Олімп, Пегас скинув його на землю.

Згідно з іншим міфом, Беллерофонт повернувся до Тиринфа, щоб помститися Претові й Анфеї.

У Коринфі існував культ Беллерофонта.

Наступником Беллерофонта став Фоант.

В античному образотворчому мистецтві міф про Беллерофонта представлений у вазописі, пластиці, в помпейських розписах; за мотивами міфу створено лібретто опер Т. Корнеля, Б. Фонтенеля, Ф. Сакраті, Д. Кукліна.

На честь царевича названо астероїд 1808 Беллерофон^[6].

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Беллерофонт

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.