Беніто Хуарес — Вікіпедія

Беніто Хуарес
ісп. Benito Pablo Juárez García
Прапор
Прапор
49-й Президент Мексики
19 січня 1858 — 18 липня 1872
Попередник: Ігнасіо Комонфорт
Спадкоємець: Себастьян Лердо
 
Народження: 21 березня 1806(1806-03-21)[1][2][…]
Сан-Пабло-Гелатаоd, Matamorosd, Коауїла, Мексика
Смерть: 18 липня 1872(1872-07-18)[1][2][…] (66 років)
Мехіко, Мексика[4]
Причина смерті: інфаркт міокарда
Поховання: Пантеон Сан-Фернандоd
Національність: сапотек
Країна: Мексика
Релігія: католицтво[5]
Освіта: Інститут наук і мистецтв Оахакиd (1833)
Партія: Ліберальна партіяd
Шлюб: Маргарита Мазаd
Діти: Benito Juárez Mazad
Автограф:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Бені́то Па́бло Хуа́рес Гарсі́я (ісп. Benito Pablo Juárez García; 21 березня 1806, Сан-Пабло-Гелатао — 18 липня 1872, Мехіко) — мексиканський політичний діяч, Президент Мексики у 1858—1872 роках; національний герой Мексики. Увійшов в історію, як стійкий борець за демократію та незалежність своєї батьківщини та зміцнення її суверенітету[6].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 21 березня 1806 у Сан-Пабло-Гелатао в бідній індіанській сапотекській селянській сім'ї. Після смерті батьків, коли йому було три роки, виховувався у свого дядька, а з 12 років мешкав у своєї сестри в Оахаці. 1827 року закінчив духовну семінарію Санта-Крус, де вивчав зокрема іспанську мову і право[7], і вступив до Інституту наук і мистецтв. У 1833 році отримав бакалавра[6] і став адвокатом. Того року розпочав політичну кар'єру, отримавши місце в муніципальній раді. У 1841 році став суддею Оахаки[8].

Протягом 1847—1852 років був губернатором штату Оахаки. Брав активну участь у боротьбі з американцями під час американо-мексиканської війни 1846—1848 років. Із встановленням в країні диктатури генерала Санта-Анни в 1853 році, зайняв антиурядову позицію і був висланий в Сполучені Штати Америки, де мешкав у Новому Орлеані[8].

З початком буржуазної революції[es] в 1854 році повернувся до Мексики, де вступив в армію лібералів генерала Хуана Альвареса. Після остаточного повалення в 1855 році диктатури Санта-Анни, увійшов до складу нового уряду, де став міністром юстиції та культів. Провів реформи, з яких найважливішими стали так звані «закон Хуареса», що скасовував судові привілеї військових і духовенства, і «закон Лердо», який позбавляв церкву права володіння землею і нерухомим майном, за винятком культових споруд і жител ченців. Активно брав участь у підготовці нової конституції Мексики 1857 року. У кінці 1857 року призначений головою Верховного суду[6]. Протягом 1858—1861 років очолював уряд Мексики, зіграв велику роль у розгромі реакціонерів у період громадянської війни 1859—1861 років[6].

Надгробний пам'ятник.

11 червня 1861 року обраний конгресом Президентом Мексики. З огляду на відсутність коштів у державній скарбниці ухвалив відкласти на два роки платежі з іноземних боргів, що було використано Великою Британією, Іспанією й Францією для організації в грудні 1861 року збройної інтервенції (див. Лондонська конвенція 1861). Очолив загальнонародну боротьбу за незалежність проти військ Наполеона III (Британія й Іспанія завдяки дипломатичним зусиллям президента у квітні 1862 року евакуювали свої війська з Мексики), що увінчалась повною перемогою та стратою маріонеткового «імператора» Мексики Максиміліана Габсбурга 19 червня 1867 року[9]. З 15 травня 1867 року по 18 липня 1872 року був єдиновладним президентом Мексики. Після придушення антиурядових заколотів 18 липня 1872 року раптово помер від серцевого нападу. Похований у Мехіко в пантеоні Сан-Фернандо.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Вважається найнизькорослішим із відомих світових лідерів: його зріст становив 135 см, при тому що сапотеки відрізняються досить великим зростом[10].
  • Був першим президентом Мексики — індіанцем.
  • Єдиний на той час президент Мексики, що походив не з військових.

Вшанування

[ред. | ред. код]
Пам'ятники Беніто Хуаресу

У кінематографі

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Scholes W. V. Encyclopædia Britannica
  3. а б SNAC — 2010.
  4. Хуарес Бенито Пабло // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. http://inehrm.gob.mx/work/models/inehrm/Resource/325/1/images/fe_bautizo_juarez.pdf
  6. а б в г Латинская Америка. Энциклопедический справочник, 1982.
  7. Benito Juárez / Find a Grave. (англ.)
  8. а б History of Benito Juarez / Мексика онлайн. (англ.)
  9. Українська дипломатична енциклопедія, 2004.
  10. Саркози придумал новый способ «сравняться» в росте с Брауном и Обамой [Архівовано 18 травня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. Я. Д. Натанзон. Бонистика: Факты и Лица. — Харков : «Тарбут Лаам», 2008. — С. 131. — ISBN 978-966-7950-45-3. (рос.)

Література

[ред. | ред. код]