Берг Аксель Іванович — Вікіпедія

Берг Аксель Іванович
рос. Аксель Иванович Берг
Народження	29 жовтня (10 листопада) 1893(1893-11-10) Оренбург
Смерть	9 липня 1979(1979-07-09) (85 років) Москва
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Освіта	Вище воєнно-морське інженерне училище імені Ф. Е. Дзержинського, Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого, Петрішулеd (1904), Морський кадетський корпус і Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова (1925)
Партія	КПРС
Член	Російська академія наук і Академія наук СРСР
Звання	Адмірал
Війни / битви	Перша світова війна, Громадянська війна в Росії і Друга світова війна
Автограф
Нагороди
Берг Аксель Іванович у Вікісховищі

А́ксель Іва́нович Берг (29 жовтня (10 листопада) 1893(18931110), Оренбург — 9 липня 1979, Москва) — радянський радіотехнік, академік (з 1946), інженер-адмірал.

Народився у місті Оренбурзі.

Член КПРС з 1944.

Основні праці Берга присвячені розробці теорії і методів проектування і розрахунку лампових генераторів, стабілізації частоти, питанням радіоприймання і радіопеленгування, підсилення і керування коливаннями лампових генераторів.

Берг провів велику роботу щодо вивчення і подальшого удосконалення радіолокації, що значною мірою сприяло виділенню її у самостійну галузь радіотехніки; зробив великий внесок у розвиток морського радіозв'язку, розв'язав проблему сіткового детектування.

Є автором багатьох книг з радіотехніки для студентів та інженерів («Загальна теорія радіотехніки», 1925; «Основи радіотехнічних розрахунків», 1928, 1930; «Теорія і розрахунок лампових генераторів», 1932, 1935, та ін.).

• Катодные лампы. 1925
• Общая теория радиотехники. Л., 1925
• Курс основ радиотехнических расчетов. 1929
• Теория и расчет ламповых генераторов. 1932
• А. С. Попов и изобретение радио. Л., 1935;
• Теория и расчет ламповых генераторов. Изд. 2-е. Ч. 1. М.— Л., 1935.
• Избранные труды. Т. 1—2. М.— Л., 1964

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.