Бикін Яків Борисович — Вікіпедія

Бикін (Беркович) Яків Борисович
рос. Яков Борисович Быкин
Ім'я при народженні	рос. Яков Борисович Беркович
Народився	25 грудня 1888(1888-12-25) Крустпілс, Krustpils Parishd, Двинський повіт, Вітебська губернія, Російська імперія
Помер	10 лютого 1938(1938-02-10) (49 років) Москва, СРСР
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	єврей
Діяльність	політик
Знання мов	російська
Членство	Всесоюзне товариство старих більшовиків
Партія	ВКП(б)
Нагороди

Яків Борисович Бикін (Беркович) (нар. 25 грудня 1888(18881225), місто Крейцбург (Крестовоє) Двинського повіту Вітебської губернії, тепер місто Крустпілс, Латвія — розстріляний 10 лютого 1938, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський державний і партійний діяч, відповідальний секретар Воронезького та Ярославського губернських комітетів ВКП(б) 1-й секретар Башкирського обласного комітету ВКП(б). Член Президії ЦП КП(б) Білорусі з 20 березня по 14 жовтня 1922 року. Член Центральної Ревізійної Комісії ВКП(б) у 1927—1934 роках. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1934—1937 роках.

Народився в родині прикажчика Бориса Берковича. У 1900 році закінчив двокласне казенне єврейське училище в місті Якобштадт Двинського повіту.

У жовтні 1900 — вересні 1905 року — учень, підмайстер ремонтно-інструментальної і годинникової майстерень у Крейцбурзі та Якобштадті.

Член Бунду з 1904 по 1911 рік.

У жовтні 1905 — липні 1906 року — підмайстер годинникової майстерні в місті Ризі.

З липня по вересень 1906 року перебував у в'язницях міст Риги та Двінська.

У вересні 1906 — серпні 1907 року — підмайстер ремонтно-інструментальної і годинникової майстерень у Крейцбурзі та Якобштадті. У серпні 1907 — січні 1911 року — підмайстер годинникової майстерні в місті Ризі.

У 1909—1911 роках — на керівній роботі в Ризькому комітеті «Бунду». З січня по лютий 1911 року перебував у в'язниці міста Риги. З лютого 1911 по березень 1912 року — безробітний в місті Крейцбурзі (Крестовому) Двинського повіту.

У березні 1912 — грудні 1913 року — робітник-зварювальник годинникової фабрики Гросберга в місті Варшаві.

Член РСДРП(б) з жовтня 1912 року.

У грудні 1913 — листопаді 1918 року — в еміграції в Швейцарії: робітник-наладчик і складальник у складальній годинниковій майстерні та на фабриці Грезін у місті Ла-Шо-де-Фон.

У листопаді 1918 року повернувся до Росії. З листопада по грудень 1918 року лікувався в санітарному таборі в місті Барановичі Гродненської губернії.

У грудні 1918 — січні 1919 року — на підпільній роботі: уповноважений революційного комітету в місті Брест-Литовському.

У січні — березні 1919 року — робітник-слюсар ремонтного заводу в місті Барановичах.

У березні 1919 — серпні 1920 року — секретар підпільного комітету РКП(б) у місті Брест-Литовському (Польща).

У серпні — жовтні 1920 року — секретар партійної трійки Брестського укріпленого району, заступник голови революційного комітету, працівник відділу революційного комітету політичного відділу 57-ї стрілецької дивізії Західного фронту. З жовтня по листопад 1920 року перебував на лікуванні на станції Подсолнєчная Миколаївської залізниці Московської губернії.

З листопада 1920 по 14 жовтня 1922 року — відповідальний секретар, завідувач агітаційно-пропагандистського відділу та заступник секретаря ЦБ КП(б) Білорусі.

У жовтні 1922 — січні 1925 року — відповідальний секретар Воронезького губернського комітету РКП(б).

У лютому 1925 — вересні 1926 року — відповідальний інструктор ЦК РКП(б).

У вересні 1926 — листопаді 1927 року — слухач і секретар партійного колективу курсів марксизму-ленінізму в Москві.

У жовтні 1927 — січні 1929 року — відповідальний секретар Ярославського губернського комітету ВКП(б).

У червні — грудні 1929 року — відповідальний секретар Ярославського окружного комітету ВКП(б).

У січні 1930 — 6 жовтня 1937 року — відповідальний (1-й) секретар Башкирського обласного комітету ВКП(б).

6 жовтня 1937 року заарештований органами НКВС. Засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР 7 лютого 1938 року до страти, розстріляний 10 лютого 1938 року. Похований біля Москви.

14 березня 1956 року реабілітований, 22 березня 1956 року посмертно відновлений в партії.

• орден Леніна (15.03.1935)

• Быкин Яков Борисович (Беркович) [Архівовано 7 січня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
• Филиппов С. Руководители центральных органов ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — М. : РОССПЭН, 2018. (рос.)