Богатирьов Юрій Георгійович — Вікіпедія
Юрій Георгійович Богатирьов | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Юрий Георгиевич Богатырёв ![]() | ||||
![]() | ||||
Ім'я при народженні | Богатырёв Юрий Георгиевич | |||
Народився | 2 березня 1947 Рига, Латвійська РСР, СРСР[1] ![]() | |||
Помер | 2 лютого 1989 (41 рік) Москва, СРСР ![]() ![]() | |||
Поховання | Ваганьковське кладовище ![]() | |||
Громадянство | ![]() | |||
Діяльність | актор | |||
Alma mater | Театральний інститут імені Бориса Щукіна ![]() | |||
Вчителі | Vladimir Steind ![]() | |||
Заклад | Московський театр «Современник» ![]() | |||
IMDb | ID 0091598 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Ю́рій Гео́ргійович Богатирьо́в (рос. Юрий Георгиевич Богатырёв; {2 березня 1947, Рига, Латвійська РСР, СРСР — 2 лютого 1989, Москва, РРФСР) — радянський актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1981). Народний артист РРФСР (1988).
Народився в родині морського офіцера. Після закінчення 8-ми класів у 1964 році вступив до Художньо-промислового училища імені М. І. Калініна. У 1965 році став учасником дитячого лялькового театру «Глобус», юні актори відвідували театри, кіно, музеї, вечори в Будинку актора, виступали в Будинках культури.
У 1967 році вступив до Московського театрального училища імені Б. В. Щукіна (курс Ю. В. Катіна-Ярцева).
У 1971 році, після закінчення Щукінського училища, був прийнятий в трупу московського театру «Современник».
Перший дебют у кіно відбувся у 1970 році, коли Ю. Богатирьов зіграв роль німецького автоматника в короткометражному фільмі «Спокійний день наприкінці війни», але загальносоюзну відомість принесла роль Єгора Шилова у фільмі Микити Михалкова «Свій серед чужих, чужий серед своїх».
У 1977 році Олег Єфремов запросив Юрія Богатирьова у МХАТ. Деякий час актор грав у двох театрах.
Помер 2 лютого 1989 року у своїй власній квартирі в Москві від серцевого нападу. Похований на Ваганьковському цвинтарі.
Був одружений на актрисі Надії Сєрой (нар. 1943). Деякі близькі про цей шлюб і не здогадувалися, інші вважали, що актор був одружений з іншою, хтось вважав цей шлюб фіктивним[2][3]. Насправді ж Богатирьов був гомосексуалом, який важко прийняв свою орієнтацію вже в дорослому віці[4][2][3][5]. Намагався закохуватися у знайомих акторок. Мав проблеми з алкоголем та лікувався від депресії[3]. Друзі згадують, що коханими актора у різний час були театральний адміністратор Василь Росляков та бармен Олександр Єфімов[2][3]. Особисте життя актора отримало своє відображення у книзі Наталії Бобрової «Юрій Богатирьов: Не такий, як усі» (2001)[6].
- Лауреат Премії Ленінського комсомолу (1978)
- Заслужений артист РРФСР (16.01.1981)
- Народний артист РРФСР (17.03.1988)
- 1970 — Спокійний день наприкінці війни (короткометражний) — німецький автоматник
- 1974 — Свій серед чужих, чужий серед своїх — Єгор Петрович Шилов, чекіст
- 1974 — Таня (фільм-вистава, реж. Анатолій Ефрос) — Грищенко Андрій Тарасович, молодий інженер
- 1975 — Там, за горизонтом — Дмитро Жерехов, молодий інженер
- 1975 — Раба любові — Володимир Максаков
- 1976 — Мартін Іден (фільм-вистава) — Мартін Іден
- 1976 — Колись у Каліфорнії (фільм-вистава) — Чарлі Твінг
- 1976 — Два капітани — Михайло Ромашов
- 1976 — Вічно живі (фільм-вистава) — Марк, двоюрідний брат Бориса
- 1977 — Освідчення в коханні — Пилипко, письменник
- 1977 — Ніс — імператор Микола I
- 1977 — Незакінчена п'єса для механічного піаніно|Unfinished Piece for the Player Piano — Сергій Павлович Войніцев, нероба-ліберал, чоловік Софії
- 1977—1979 — Відкрита книга — Андрій Львов
- 1978 — Дванадцята ніч (фільм-вистава) — Орсіно, герцог
- 1979 — Останнє полювання — Сергій
- 1979 — Відпустка у вересні — Анатолій Саяпін, колега й приятель Зілова
- 1979 — Кілька днів з життя Обломова — Андрій Іванович Штольц
- 1980 — Дивна відпустка
- 1980 — Заколот (фільм-вистава) — Дмитро Андрійович Фурманов, уповноважений РВР
- 1980 — Мій тато — ідеаліст — Борис Петров, хірург, син Сергія Юрійовича
- 1980 — Глибокі родичі (короткометражний) — Юрик
- 1980 — Восьмий день творіння (короткометражний)
- 1981 — Рідня — Станіслав Павлович (Стасік), зять
- 1981 — І з вами знову я… — Микола I
- 1981 — Цей фантастичний світ. Випуск 6 (фільм-вистава) — Сергій Павлович Нікітін, палеонтолог
- 1981 — Цей фантастичний світ. Випуск 5 (фільм-вистава) — Томас Вулф, письменник
- 1981 — Два рядки дрібним шрифтом|Two Lines in Small Font|Zwei Zeilen, kleingedruckt (СРСР, НДР) — Степан Тишков, революціонер
- 1982 — Старовинний детектив (фільм-вистава)
- 1982 — Час для роздумів — Андрій Павлович Чусов, колишній чоловік
- 1982 — Несподівано-негадано — Ілля Петрович, нотаріус
- 1982 — Візник Геншель (фільм-вистава) — Зібенгар
- 1983 — Людина з країни Грін (фільм-вистава) — Футроз, батько дівчаток
- 1983 — Унікум — Павло Єгорович Перебереєв, начальник відділу
- 1983 — Дещо з губернського життя — Іван Васильович, наречений-інженер
- 1983 — Карантин — дідусь, письменник
- 1984 — Чужа дружина і чоловік під ліжком — Бобиніцин, коханець Глафіри Петрівни, франт з вусами
- 1984 — Мертві душі — Манілов
- 1984 — Злий хлопчик (фільм-вистава)
- 1984 — Цей фантастичний світ. Випуск 10 (фільм-вистава) — полковник Ролінг
- 1986 — Театр В. С. Тургенєва (фільм-вистава)
- 1986 — Вірші А. Л. Барто (фільм-вистава) — головна роль
- 1986 — Шлях (фільм-вистава) — Ілля Миколайович Ульянов
- 1986 — Очі чорні|Dark Eyes|Oci ciornie (Італія, США, СРСР) — Олександр, очільник дворянства
- 1987 — Цей фантастичний світ. Випуск 12 (фільм-вистава) — прокурор
- 1987 — Донечка — Юрій Степанович Іпатов, батько Наталки
- 1987 — Перекид через голову — Олексій Стурис, актор театру, власник папуги
- 1987 — Перша зустріч, остання зустріч — майор Гей
- 1988 — Загадка. Розгадка (фільм-вистава) — батько Рязанцева
- 1988 — Політ птаха — Разлогов Владислав, поет
- 1988 — Презумпція невинності — Козинець, директор групи, співголова товариства тверезості
- 1989 — Дон Сезар де Базан — король Карлос II
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #128926988 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Бабяшкина А. «О женитьбе сына мать Богатырёва узнала на его похоронах Архівовано листопад 12, 2018 на сайті Wayback Machine.» // Экспресс-газета. — 2002. — 9 янв.
- ↑ а б в г собств. корр. «Юрий Богатырёв восхищался женщинами, но любил… мужчин Архівовано жовтень 10, 2021 на сайті Wayback Machine.» // «Только звёзды». — 2010. — № 12. — 12 октября.
- ↑ Грабенко Л. «Кинорежиссёр и художник Александр Адабашьян: „Юру очень угнетала его нетрадиционная сексуальная ориентация, которая в то время каралась уголовно и которой он очень стыдился, — это и было причиной его одиночества“ Архівовано жовтень 10, 2021 на сайті Wayback Machine.» // Бульвар Гордона. — 2012. — № 9(357). — 27 февраля.
- ↑ Бабяшкина А. «Юрий Богатырёв (1947—1989). Чужой среди своих» // Gay.ru.
- ↑ Боброва Н. Юрий Богатырёв: Не такой, как все. — М. : Центрполиграф, 2001. — 348 с. — ISBN 5-227-01483-3.
- Актеры советского и российского кино [Архівовано 16 березня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- Біографія на сайті «Кино-Театр.ru» [Архівовано 28 лютого 2015 у Wayback Machine.](рос.)
![]() | Це незавершена стаття про актора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |