Богатирьов Юрій Георгійович — Вікіпедія

Юрій Георгійович Богатирьов
рос. Юрий Георгиевич Богатырёв
Ім'я при народженні	Богатырёв Юрий Георгиевич
Народився	2 березня 1947(1947-03-02) Рига, Латвійська РСР, СРСР[1]
Помер	2 лютого 1989(1989-02-02) (41 рік) Москва, СРСР  інфаркт міокарда
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Вчителі	Vladimir Steind
Заклад	Московський театр «Современник»
IMDb	ID 0091598
Нагороди та премії

Ю́рій Гео́ргійович Богатирьо́в (рос. Юрий Георгиевич Богатырёв; {2 березня 1947(19470302), Рига, Латвійська РСР, СРСР — 2 лютого 1989, Москва, РРФСР) — радянський актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1981). Народний артист РРФСР (1988).

Народився в родині морського офіцера. Після закінчення 8-ми класів у 1964 році вступив до Художньо-промислового училища імені М. І. Калініна. У 1965 році став учасником дитячого лялькового театру «Глобус», юні актори відвідували театри, кіно, музеї, вечори в Будинку актора, виступали в Будинках культури.

У 1967 році вступив до Московського театрального училища імені Б. В. Щукіна (курс Ю. В. Катіна-Ярцева).

У 1971 році, після закінчення Щукінського училища, був прийнятий в трупу московського театру «Современник».

Перший дебют у кіно відбувся у 1970 році, коли Ю. Богатирьов зіграв роль німецького автоматника в короткометражному фільмі «Спокійний день наприкінці війни», але загальносоюзну відомість принесла роль Єгора Шилова у фільмі Микити Михалкова «Свій серед чужих, чужий серед своїх».

У 1977 році Олег Єфремов запросив Юрія Богатирьова у МХАТ. Деякий час актор грав у двох театрах.

Помер 2 лютого 1989 року у своїй власній квартирі в Москві від серцевого нападу. Похований на Ваганьковському цвинтарі.

Був одружений на актрисі Надії Сєрой (нар. 1943). Деякі близькі про цей шлюб і не здогадувалися, інші вважали, що актор був одружений з іншою, хтось вважав цей шлюб фіктивним^[2][3]. Насправді ж Богатирьов був гомосексуалом, який важко прийняв свою орієнтацію вже в дорослому віці^[4][2][3][5]. Намагався закохуватися у знайомих акторок. Мав проблеми з алкоголем та лікувався від депресії^[3]. Друзі згадують, що коханими актора у різний час були театральний адміністратор Василь Росляков та бармен Олександр Єфімов^[2][3]. Особисте життя актора отримало своє відображення у книзі Наталії Бобрової «Юрій Богатирьов: Не такий, як усі» (2001)^[6].

• Лауреат Премії Ленінського комсомолу (1978)
• Заслужений артист РРФСР (16.01.1981)
• Народний артист РРФСР (17.03.1988)

• 1970 — Спокійний день наприкінці війни (короткометражний) — німецький автоматник
• 1974 — Свій серед чужих, чужий серед своїх — Єгор Петрович Шилов, чекіст
• 1974 — Таня (фільм-вистава, реж. Анатолій Ефрос) — Грищенко Андрій Тарасович, молодий інженер
• 1975 — Там, за горизонтом — Дмитро Жерехов, молодий інженер
• 1975 — Раба любові — Володимир Максаков
• 1976 — Мартін Іден (фільм-вистава) — Мартін Іден
• 1976 — Колись у Каліфорнії (фільм-вистава) — Чарлі Твінг
• 1976 — Два капітани — Михайло Ромашов
• 1976 — Вічно живі (фільм-вистава) — Марк, двоюрідний брат Бориса
• 1977 — Освідчення в коханні — Пилипко, письменник
• 1977 — Ніс — імператор Микола I
• 1977 — Незакінчена п'єса для механічного піаніно|Unfinished Piece for the Player Piano — Сергій Павлович Войніцев, нероба-ліберал, чоловік Софії
• 1977—1979 — Відкрита книга — Андрій Львов
• 1978 — Дванадцята ніч (фільм-вистава) — Орсіно, герцог
• 1979 — Останнє полювання — Сергій
• 1979 — Відпустка у вересні — Анатолій Саяпін, колега й приятель Зілова
• 1979 — Кілька днів з життя Обломова — Андрій Іванович Штольц
• 1980 — Дивна відпустка
• 1980 — Заколот (фільм-вистава) — Дмитро Андрійович Фурманов, уповноважений РВР
• 1980 — Мій тато — ідеаліст — Борис Петров, хірург, син Сергія Юрійовича
• 1980 — Глибокі родичі (короткометражний) — Юрик
• 1980 — Восьмий день творіння (короткометражний)
• 1981 — Рідня — Станіслав Павлович (Стасік), зять
• 1981 — І з вами знову я… — Микола I
• 1981 — Цей фантастичний світ. Випуск 6 (фільм-вистава) — Сергій Павлович Нікітін, палеонтолог
• 1981 — Цей фантастичний світ. Випуск 5 (фільм-вистава) — Томас Вулф, письменник
• 1981 — Два рядки дрібним шрифтом|Two Lines in Small Font|Zwei Zeilen, kleingedruckt (СРСР, НДР) — Степан Тишков, революціонер
• 1982 — Старовинний детектив (фільм-вистава)
• 1982 — Час для роздумів — Андрій Павлович Чусов, колишній чоловік
• 1982 — Несподівано-негадано — Ілля Петрович, нотаріус
• 1982 — Візник Геншель (фільм-вистава) — Зібенгар
• 1983 — Людина з країни Грін (фільм-вистава) — Футроз, батько дівчаток
• 1983 — Унікум — Павло Єгорович Перебереєв, начальник відділу
• 1983 — Дещо з губернського життя — Іван Васильович, наречений-інженер
• 1983 — Карантин — дідусь, письменник
• 1984 — Чужа дружина і чоловік під ліжком — Бобиніцин, коханець Глафіри Петрівни, франт з вусами
• 1984 — Мертві душі — Манілов
• 1984 — Злий хлопчик (фільм-вистава)
• 1984 — Цей фантастичний світ. Випуск 10 (фільм-вистава) — полковник Ролінг
• 1986 — Театр В. С. Тургенєва (фільм-вистава)
• 1986 — Вірші А. Л. Барто (фільм-вистава) — головна роль
• 1986 — Шлях (фільм-вистава) — Ілля Миколайович Ульянов
• 1986 — Очі чорні|Dark Eyes|Oci ciornie (Італія, США, СРСР) — Олександр, очільник дворянства
• 1987 — Цей фантастичний світ. Випуск 12 (фільм-вистава) — прокурор
• 1987 — Донечка — Юрій Степанович Іпатов, батько Наталки
• 1987 — Перекид через голову — Олексій Стурис, актор театру, власник папуги
• 1987 — Перша зустріч, остання зустріч — майор Гей
• 1988 — Загадка. Розгадка (фільм-вистава) — батько Рязанцева
• 1988 — Політ птаха — Разлогов Владислав, поет
• 1988 — Презумпція невинності — Козинець, директор групи, співголова товариства тверезості
• 1989 — Дон Сезар де Базан — король Карлос II

• Актеры советского и российского кино [Архівовано 16 березня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
• Біографія на сайті «Кино-Театр.ru» [Архівовано 28 лютого 2015 у Wayback Machine.](рос.)

Це незавершена стаття про актора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.