Богунія — Вікіпедія

Богунія
Житомир
Загальна інформація
50°16′45″ пн. ш. 28°36′46″ сх. д. / 50.2791° пн. ш. 28.6128° сх. д. / 50.2791; 28.6128
Країна  Україна
Район Богунський
Адмінодиниця Житомир
Населення 622 осіб (1923)
Поштовий індекс 10004
Головні вулиці проспект Миру, вулиця Героїв Базару
Заклади освіти
та культури 		ЖФ «Європейський університет», Житомирський міський ліцей при ДУ «Житомирська політехніка», ЗОШ № 26
Транспорт
Тролейбус 2, 3, 10
Карта
Мапа

Богунія (колишні назви — Врангельгоф, Врангелівка) — історична місцевість, житловий масив, що розташований на території Житомира. Колишній хутір, адміністративний центр Богунської сільської ради.

Розташування

[ред. | ред. код]

Місцевість розташована на правому березі річки Кам'янки, лівому березі річки Лісова та правому березі струмка Довжик.[1]

Богунія межує з наступними місцевостями: на півночі — з Соколовою Горою, на сході — з Чулочкою та Суриною Горою (мікрорайон Хмільники), на південному сході — з Новою Руднею, на півдні — з хутором Шевченка.

Історія

[ред. | ред. код]

Назва «Богунія» походить від 130-го Богунського стрілецького полку, що дислокувався тут, починаючи з 1921 року.

Хутір

[ред. | ред. код]

Невеличке поселення Врангельгоф Троянівської волості Житомирського повіту, що виникло неподалік урочища Кокоричанка, на землях дружини балтійського німця, віце-губернатора Людвіга Андрійовича фон Врангеля (нім. Nils Ludwig von Wrangell zu Addinal) — баронеси Анни Володимирівни фон Врангель (уродж. Чевкіна). Навесні 1850 року вдова по маршалку Олександру Даховському, Геновефа (Женев'єва) Карлівна Даховська (уродж. Грушецька) придбала хутір у Анни фон Врангель. В описах Житомира за 1863 рік є згадка про хутір Даховського, що неподалік Врангелівки.

У другій половині XIX ст. через Врангелівку було прокладено шосейну дорогу Київ — Брест-Литовський, при цьому побудовано дерев'яний міст через річку Кам'янку. В історичних джерелах зустрічаються спогади, що на Врангелівці доволі часто відбувались пограбування та вбивства, особливо небезпечно було в нічний час. Ситуація змінилася, коли в 1890-х роках на хуторі побудували кам'яні казарми, де розмістився 125-й піхотний Курський полк[2]. При казармах було виділено невеличке приміщення для розміщення православної каплички. Силами командира полку Рєпіна та полкового священника Якова Піотуха капличка була значно збільшена. Для цього зайняли декілька житлових кімнат, прибудували дзвіницю з куполом, всередині — одноярусний іконостас. У жовтні 1894 року Модестом, архієпископом Волинським та Житомирським, було освячено церкву. З 1895 і до початку Першої світової війни у Врангелівці перебував 19-й піхотний Костромський полк. У 1905 році через річку Кам'янку, на місті старого мосту, побудовано новий, залізобетонний міст.

У 1906 році — хутір Врангелівка (рос. Врангелевка) Троянівської волості (6-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового та губернського центру, м. Житомир, становила 1 версту, до волосного центру, містечка Троянів — 20 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в Житомирі[3].

В 1914 році на хуторі Врангеля[4] розташовувався Галицький 20-й піхотний полк. У 1921 році у Врангелівських казармах дислокувався 130-й Богунський стрілецький полк. З 1922 року Врангелівка отримала нову назву — Богунський хутір.

У 1923 році увійшов до складу новоствореної Врангелівської (від 28 червня 1923 р. — Богунська) сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Троянівського району Житомирської (згодом — Волинська) округи, адміністративний центр ради[5]. Розміщувався за 22 версти від районного центру, міст. Троянів[6].

15 вересня 1930 року, відповідно до постанови ВУЦВК та РНК СРСР від 2 вересня 1930 року «Про ліквідацію округ та перехід на двоступеневу систему управління», хутір, в складі сільської ради, підпорядковано Житомирській міській раді.

23 серпня 1934 року, відповідно до постанови Президії ВУЦВК «Про поширення міської смуги м. Житомира», хутір приєднано до меж міста Житомира[5].

Населення

[ред. | ред. код]

Кількість населення у 1906 році становила 63 особи, дворів — 9[3].

Станом на 1923 рік в поселенні налічувалося 137 дворів та 622 мешканці[6].

В складі Житомира

[ред. | ред. код]

У 1935 році поблизу Богунії заснована фабрика панчішних виробів. Пізніше серед місцевих жителів виник неформальний топонім «Чулочка». У 1941 році німецькі війська, що зайняли Житомир, на базі Богунських казарм створили табір для радянських військовополонених, що згодом отримав назву Шталаг 358. У 1946 році казарми зайняла офіцерська школа стрільби. А вже 1947 року тут створено Житомирське Червонопрапорне зенітно-артилерійське училище, яке з роками отримало назву Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова.

У 1973 році був утворений Богунський адміністративний район. На місті Богунського моста у 1980 році постав новий міст на шість смуг руху.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 330—331. ISBN 966-690-084-X.
  2. ↑ Памятка 125-го пехотного Курского полка: Рудницкий Андрей — Алфавитный каталог — Электронная библиотека Руниверс. runivers.ru. Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 27 січня 2020.
  3. ↑ а б Список населенных мест Волынской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинська губернська типографія.1906. с. 5. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 26 травня 2022.
  4. ↑ Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф. Ф. Шуберта и П. А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXIII, лист: 7. Показаны территории: Волынской губернии, Киевской губернии. Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 8 грудня 2020.
  5. ↑ а б Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь». 2007. с. 206, 533, 537. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 26 травня 2022.
  6. ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинський губернський відділ управління. 1923. с. 150. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 26 травня 2022.

Література

[ред. | ред. код]
  1. Костриця М. Ю., Кондратюк Р. Ю. Житомир: Підручна книжка з краєзнавства. — Житомир, 2007.
  2. Савчук А. В., Stalag-358: Забытая трагедия житомирского «Освенцима» / [ред.-сост. Г. П. Мокрицкий] ; Житомир. обл. громад. орг. «Пошук», Житомир. обл. орг. Укр. т-ва охорони пам'яток історії і культури. — Житомир: Волинь, 2013. — 59, [1] с. : фот., карты. — Лит.: с. 58
  3. Архітектурно — ландшафтний комплекс «Садиба Даховських» або «Леськівське диво» —Виконали: творча група вчителів закладу Керівник: Сандовенко Раїса Кузьмівна, 2019 р.
  4. Богданович В. Краткая история 19-го Пехотного Костромского полка. 1805—1900 / Сост. поручик В. Богданович. — Житомир, 1900. — 307 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Богунія&oldid=42976673