French
DeutschБорисикевич Іван Іванович — Вікіпедія
| Іван Борисикевич | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1815 Увисла, Тернопільщина |
| Помер | 30 січня 1892 Відень |
| Громадянство |  Австрійська імперія, .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Національність | українець |
| Діяльність | адвокат,[1] дідич[2] |
| Alma mater | Львівський університет |
| Посада | Заступник голови Головної Руської Ради, співорганізатор Собору руських учених, почесний член товариства «Просвіта» |
Іван Іванович Борисикевич[1], або Борискевич[3] (1815, Увисла, Гусятинський район, Тернопільська область — 30 січня 1892, Відень) — український громадський та політичний діяч Галичини. Доктор права.[4]. Заступник голови Головної Руської Ради, співорганізатор Собору руських учених, почесний член товариства «Просвіта». Посол на Галицький сейм (1861—1869), депутат австрійського парламенту (1848—1849, 1861—1867). Однофамілець або родич[5] професора медицини в університеті Інсбрука, його ректора у 1890 році Борисикевича Михайла[2].
Народився в сім'ї сільського священика (пароха села Увисла[2]). Успадкував від батька маєток в родинному селі.
Навчався в Тернопільській гімназії єзуїтів (1824—1832[1]). Закінчив юридичний факультет Львівського університету (1839).
Під час революції 1848—1849 у Австрійській імперії — один з діячів українського визвольного руху, співзасновник і заступник голови Головної руської ради, автор її статуту та програмних документів. Делегат Слов'янського з'їзду в Празі 1848 року, на якому домагався визнання національної окремішності українців та їх права на національно-територіальну автономію в межах Австрійської імперії. Як голова української делегації Іван Борисикевич підкреслював, що для заспокоєння культурних потреб поляків у Галичині існує Краківський університет, а Львівський мусить стати українським. Визнаючи справедливість цієї вимоги, австрійський імператор Франц Йозеф I своїм розпорядженням від 13 вересня 1848 заснував у Львівському університеті кафедру руської словесності[6].
Організатор з'їзду діячів культури «Собор руських учених» (1848), культурно-освітнього товариства «Галицько-Руська Матиця», «Народний дім». Почесний член українського товариства «Просвіта», член-засновник «Народної Ради», член Ставропігійського інституту[2]. За критику австрійської конституції (1849) був усунутий з поста. Депутат австрійського парламенту (Райхстаґу у 1848—1849, Райхсрату у 1861—1867[2]).
В складі делегації Головної руської ради вручив петиції з вимогами українців цісарям Фердинанду (6 листопада 1848) та Францу Йозефу І (28 січня 1849)[7].
Залишив Львів. Депутат Гусятинської повітової ради (з 1868). В 1860-ті рр. — посол Галицького крайового сейму 1, 2-го скликань (1861—1869 роки, в окрузі Копичинці — Гусятин, IV курія; входив до складу «Руського клубу»[8]).
Сприяв поширенню в Галичині творів української літератури. Разом з Рудольфом Мохом, Михайлом Куземським, Іваном Федоровичем, Григорієм Шашкевичем, підтриманий Павелом Йозефом Шафариком і Францом Міклошичем[9] протестував проти рішення Аґенора Ґолуховського (старшого) в введення латинської азбуки в українське письмо (1859)[10] (було скасоване 1861 р.).
На початку 1890-х продав маєток в Увислій (площею 100 га), переїхав проживати до Відня.
Помер за нез'ясованих обставин (імовірно, став жертвою розбійного нападу)[2].
- ↑ а б в Гуцал П. Борисикевич Іван Іванович… — С. 170.
- ↑ а б в г д е Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… С. 121
- ↑ Андрухів І. «Адвокатська доба» національного відродження… — С. 4—5.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 103.
- ↑ Ониськів М. Борисикевич Михайло Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 1. — ISBN 966-528-197-6.
- ↑ Змагання українців за національні права у Львівському університеті // Каменяр, № 1, січень 2011[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Андрухів І. «Адвокатська доба» національного відродження… — С. 5.
- ↑ Ігор Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 103—105.
- ↑ В. Барна, Є. Паньків. Азбучна війна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 30. — ISBN 966-528-197-6.
- ↑ Дуда І. Ґолуховський Агенор // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 451. — ISBN 966-528-197-6.
- Андрухів І. «Адвокатська доба» національного відродження // Андрухів І., Арсенич П. Українські правники в націфональному відродженні Галичини 1848—1939. — Івано-Франківськ, 1996. — 80 с.
- Борисикевич Іван // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 1. — С. 159.
- Гуцал П. Борисикевич Іван Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 170. — ISBN 966-528-197-6.
- Гуцал П. Іван Борисикевич: син «Весни народів» // Тернопілля'96: Регіональний Річник. — Т., 1996. — С. 90—94.
- Левицький К. Іван Борисикевич, діяч нашого відродження (1815—1890) [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Діло. — 1938. — 27 жовтня.
- Стеблій Ф. І. Борисикевич Іван [Архівовано 8 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 344. — ISBN 966-00-0734-5.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с. — (Львівська сотня). — ISBN 978-966-486-089-2.
