Бормотуха — Вікіпедія

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (вересень 2024) Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (вересень 2024) Ця стаття може містити оригінальне дослідження. Будь ласка, удоскональте її, перевіривши сумнівні твердження й додавши посилання на джерела. Твердження, які містять лише оригінальне дослідження, мають бути вилучені. (вересень 2024)

Дешеві кріплені вина (прост. «Бормотуха») — сурогатний спиртний напій; недороге (як правило, кріплене, міцністю 15-22 °) низькоякісне виноградне або плодово-ягідне вино, виготовлене з дешевого вино-матеріалу, цукру, етилового спирту, води і барвників. Використовувалося винятково, для досягнення алкогольного сп'яніння, смакові якості великої ролі не грали. Бормотухою, є дешеві види портвейну і вермуту, а також недорогі плодово-ягідні вина.

Слід зазначити, що в колишньому СРСР ніколи не випускалися спиртні напої під торговою маркою «Бормотуха». Назва «Бормотуха» є збірною і жаргонною.

У різних джерелах зустрічається більш вузьке визначення бормотухи. Зокрема, є такі варіанти:

• недорогі плодово-ягідні вина, які повсюдно вироблялися у радянські часи, за допомогою змішування дешевих соків і спиртів;
• приготовані з дешевого імпортного вино-матеріалу за допомогою додавання цукру і етилового спирту;
• дешеві портвейни та кагори.

Через використання низькоякісних складників, бормотухи, наприклад «Сонцедар», нерідко призводили до тяжких отруєнь.

Бормотуха була дуже поширеною по усьому колишньому СРСР, з кінця 1950-х до середини 1980-х років. У народі її, за дешевизну, прозивали «плодово—ягідними винами», ще: «чорнилом», «гомулою», «червивкою», «шмурдяком» та «біоміцином» — від назви українського кріпленого вина «Біле міцне» (1 руб. 22 коп.). Питні заклади у народі, називалися: кабак, чопок, генделик, забігайлівка, тощо.

Одним із джерел дешевого винного матеріалу був Алжир, з яким було укладено довгостроковий контракт. Вино-матеріал привозився до країн, які входили до складу СРСР танкерами, і вже на місці, на його основі виготовлялися кріплені вина. Одним із таких був «Сонцедар», а найбільш поширеним напоєм такого роду, була «Золота осінь» (у народі «Зося Осиповна») — кріплене плодово-ягідне вино, яке вироблялося у Кропивницькому (тодішньому Кіровограді, Українська РСР).

Під час горбачовської антиалкогольної кампанії, було прийнято рішення про згортання виробництва бормотухи.

Треба відзначити, що, попри схильність до зниження якості у 80-ті роки, багато недорогих кріплених вин за радянських часів, були натуральними продуктами доброї або задовільної якості, виробленими на основі затверджених технологій і стандартів.