Брадтман Едуард-Фердинанд Петрович — Вікіпедія

Брадтман Едуард-Фердинанд Петрович
Народження	23 січня (4 лютого) 1856 Санкт-Петербург
Смерть	після 1926
Поховання	Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Країна	Російська імперія
Навчання	Петербурзька академія мистецтв
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Київ
Архітектурний стиль	Неоренесанс, модерн
Найважливіші споруди	Цирк Крутикова, Театр «Соловцов», Особняк С. Аршавського
Містобудівні проєкти	розбудова садиби Ф. Мерінга
Автограф
Брадтман Едуард-Фердинанд Петрович у Вікісховищі

Бра́дтман Едуа́рд-Фердина́нд Петро́вич (нар. 23 січня (4 лютого) 1856(18560204), Санкт-Петербург — після 1926) — київський міський архітектор кінця XIX — початку XX століття.

Едуард-Фердинанд Брадтман народився 23 січня 1856 року в Санкт-Петербурзі. Походив з німецької родини.

У 1878 році закінчив Петербурзьку імператорську академію мистецтв, а в 1886 році отримав звання класного художника III ступеня.

З кінця 1880-х років працював у Києві.

У 1898⁣—1915 роках обіймав посаду київського міського архітектора, паралельно з Іполитом Ніколаєвим та Олександром Кривошеєвим, відав забудовою Подільської та Плоської частин міста. Був архітектором Київського кредитового товариства, техніком Приказу суцільної опіки.

З квітня 1903 року викладав архітектуру в Київському художньому училищі. Разом з архітекторами Владиславом Городецьким, Іполитом Ніколаєвим, художниками Олександром Мурашком, Сергієм Світославським був з 1912 hjre членом комісії «Про красу міста».

Після революції в 1920—1926 роках залишався в Києві, де працював районним архітектором, обіймав посаду інженера-інспектора Львівської контори.

Точна дата смерті та місце поховання невідомі.

У творчості Е.-Ф. Брадтмана простежується розвиток: від неоренесансу й необароко до декоративного й зрілого модерну. Також він використовував форми модернізованого ампіру, українського модерну та неоросійського стильового напрямку.

Однією з перших робіт Е.-Ф. Брадтмана в Києві став будинок по вулиці Львівській (нині — Січових Стрільців), 22, зведений у 1886 році. У другій половині 1890-х років узяв участь у масштабному містобудівному проєкті під керівництвом Г. Шлейфера — забудові садиби професора Ф. Мерінга. На місці садиби були прокладені сучасні вулиці Архітектора Городецького, Марії Заньковецької, Станіславського, Ольгинська та площа Івана Франка, забудовані багатоповерховими прибутковими будинками. Разом з Г. Шлейфером Брадтман був автором проєктів готелю «Континенталь» та банку по міжнародних контрактах на розі вулиць Хрещатик та Миколаївської (нині — Городецького), театру Соловцова, прибуткового будинку Л. Гінзбурга, прибуткового будинку по вулиці Миколаївській, 15. Також Брадтман звів низку житлових будинків по вулиці Мерінгівській (нині — Заньковецької) та Миколаївській, переважно в стилі неоренесанс.

Е.-Ф. Брадтман одним з перших у Києві почав працювати в стилі модерн. Першою будівлею в цьому стилі став цирк Крутікова, зведений у 1903 році по вулиці Миколаївській (будинок не зберігся). Згодом архітектурний образ фасаду був використаний при будівництві особняка Сергія Аршавського по вулиці Лютеранській, 23 (так званий «Будинок удови, що плаче»). У проєктах Брадтмана 1900—1910-х років простежується розвиток модерну в раціоналістичному та ретроспективному напрямках.

• Будинок по вулиці Львівській, № 22 (1886 р.).
• Конференц-зал на Всеросійській виставці (1897 р., не зберігся).
• Готель «Континенталь» (1897 р., вулиця Миколаївська, № 1-3/11, співавтор Г. Шлейфер).
• Театр «Соловцов» (1898 р., співавтор Г. Шлейфер, нині Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка).
• Прибутковий будинок Й. Маршака на вулиці Хрещатик, № 5 (1899 р.).
• Прибутковий будинок Л. Б. Гінзбурга (1901 р., вулиця Миколаївська, № 9, співавтор Г. Шлейфер).
• Будинок барона Гессельбейна (вулиця Миколаївська, № 15, початок XX ст., співавтор Г. Шлейфер).
• Житловий будинок по вулиці Межигірській, № 5 (1900 р.).
• Прибудова між чоловічим реальним училищем св. Катерини та жіночою гімназією лютеранської громади на вулиці Лютеранській № 18-20 (1902 p.).
• Цирк Петра Крутікова (Київ) (1903 р., вулиця Миколаївська, № 7, не зберігся).
• Міське початкове училище М. Бунге на розі вулиць Липської № 18/5 і Пилипа Орлика (1904 p., архітектор Г. Шлейфер).
• Особняк Аршавського (1907, вулиця Лютеранська, № 23).
• Церква преподобного Серафима Саровського в Пущі-Водиці на розі вул. Юнкеровій № 42 і 7-ї лінії (1908—1910 pp., співавтор інженер А. Тихонов).
• Житловий будинок на вулиці Фундуклеївській, № 10 (1910 p.).
• Хірургічний корпус лікарні, заснованої купцем І.Зайцевим, на вулиці Кирилівській, № 63, Юдейський молитовний будинок при лікарні Зайцева (1911 р.).
• Пожежна частина з каланчею на Подолі (1911 р., провулок Воскресенський, № 1).
• Школа / народне училище ім. С. Грушевського в Києві (1910—1912 pp., вулиця Кирилівська, № 164, співавтор В. Кричевський).
• Лікарня Євангельської лютеранської громади (1913 р., вулиця Новопавлівська, № 9, проєкт Кольмана, будував інженер М. Міхельсон).
• Власний особняк (1914, вулиця Осіївська, №, 6).
• Склеп міського голови С. М. Сольського на Лук'янівському кладовищі (1902 p.).
• Дачі в Пущі-Водиці на вулицях Квітки Цісик № 40-6, Курортній № 11, Юнкерова № 37, 37-А, 47, 69 (початок XX століття).
• Ресторан у Пущі-Водиці на вулиці Лісній (початок XX століття).
• Прибутковий будинок Л. Б. Гінзбурга (1909-1910 рр. бульвар Тараса Шевченка 5).

• 
  Вулиця Городецького, 9
• 
  Вулиця Липська, 18/5
• 
  Вулиця Лютеранська, 23
• 
  Церква Серафима Саровського в Пущі-Водиці
• 
  Склеп Степана Сольського на Лук'янівському кладовищі
• 
  Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
• 
  Дача на Юнкерова, 37-А
• 
  Комплекс будівель міського училища ім. С. Ф. Грушевського
• 
  Особняк Брадтмана

• Еклектика
• Архітектура модерну

• Брадтман Едуард Петрович // Особняки Києва / О. М. Друг, Д. В. Малаков. — К. : Кий, 2004. — С. 8, 41, 87, 192, 256, 598, 617, 626, 627, 628. — ISBN 966-7161-60-9.
• Кілессо Т. С. Брадтман Едуард Петрович [Архівовано 1 лютого 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.
• Леонтович В. Архитекторы, инженеры-строители и скульпторы, работавшие в Киеве в период с 1855—1925 гг. [Архівовано 26 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
• Скібіцька Т. Київський архітектурний модерн (1900—1910-і роки) / Наукове видання. — Львів: «Центр Європи», 2011. — 232 с., 310 іл. — ISBN 978-966-7022-92-1.
• Тимофієнко Володимир. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]