Неоренесанс — Вікіпедія

Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (березень 2019)

Неоренесанс
Ґрунтується на	Архітектура Відродження
Неоренесанс у Вікісховищі

Неоренеса́нс — один з історичних стилів середини XIX ст. Розвивався паралельно з неокласицизмом і неоготикою. Він був сумішшю з необароко та тривав недовго.

Широке поле діяльності знайшлося для представників нового стилю в архітектурі залізничних вокзалів.

Неоренесанс — одна з поширених форм архітектурної еклектики XIX століття, що відтворювала зовнішні архітектурні рішення часів Відродження, особливо італійського чінквеченто. Відмінні риси — тяжіння до симетрії, раціональне членування фасадів. Надавалась перевага прямокутним планам з внутрішніми двориками, широкому використанню таких архітектурних елементів, як-от рустика і пілястри.

Неоренесанс склався до моменту спорудження за проєктом Лео фон Кленце Лейхтенберзького палацу в Мюнхені^[de] (нім. Palais Leuchtenberg, 1816). Англієць Чарльз Баррі, відомий популяризатор неоготики, з 1820-х років також звертався до стилістики італійського Ренесансу (один з найкращих зразків — заміський палац в Клайвдені). Проте у 1830-ті роки споруди в неоренесансній стилістиці мали епізодичний характер.

Переосмислення архітектурної мови італійського Ренесансу як універсальної стильової системи пов'язане з діяльністю німецького архітектора Готфріда Земпера. Його головний твір — Дрезденська опера (1834-1841 рр.), пройнятий впливом бароко набагато менше, ніж опера Гарньє в Парижі. Земперовський стиль набув широкого поширення в Австро-Угорщині. Таким чином у Відні та Будапешті в стилістиці неоренесансу забудовані цілі квартали. Найчастіше йому віддавали перевагу під час зведення музеїв і бібліотек.

Будинок Клуга у Києві на вулиці Саксаганського, 96, відносять до французького неоренесансу.

• Будинок Галицького намісництва, Львів
• Палац Євгенія Богарне в Мюнхені (Лео фон Кленце, 1816)
• Дрезденська картинна галерея (Готфрід Земпер)
• Володимирський палац в Санкт-Петербурзі, фасад

• 
  Національний театр, Прага (Чехія в складі Австро-Угорщини), 1862 р.
• 
  Ведстон Манор, резиденція банкірів Ротшильд в стилістиці французького ренесансу, 1874 р.
• 
  Володимирський палац (Санкт-Петербург), фасад в стилістиці флорентійського раннього відродження
• 
  Мерія Парижа (Отель де Вілле), західний фасад в стилістиці французького ренесансу, 1880 р.
• 
  Вонхаус на Міхаельштрассе, 20, Відень, Австрія.
• 
  Галерея Віктора-Еммануїла, Мілан, Італія.
• 
  Регіональне бюро в Щецині, Польща

• Архітектура
• Еклектизм
• Неоготика
• Необароко
• Неорококо

• Kurt Milde: Neorenaissance in der deutschen Architektur des 19. Jahrhunderts. Grundlagen, Wesen und Gültigkeit. Verlag der Kunst, Dresden 1981.
• Daniela Biffar: Schmuckstücke der Neorenaissance. Der Bijouterie-Fabrikant Hermann Bauer (1833—1919). Edition Hatje, Ostfildern-Ruit 1996, ISBN 3-7757-0638-0.
• Walter Krause (Hrsg.): Neorenaissance. Ansprüche an einen Stil. Verlag der Kunst, Dresden 2001, ISBN 3-929744-03-1.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Неоренесанс