Бранко Шаліпур — Вікіпедія

Бранко Шаліпур
Особисті дані
Народження	8 квітня 1913(1913-04-08)
	Сараєво
Смерть	невідомо
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1932–1941 «Славія» (Сараєво) 65[1] (19) 1945–1950 «Желєзнічар» (Сараєво) 39 (20)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Бранко Шаліпур (босн. Branko Šalipur, 8 квітня 1913, Сараєво — ?) — югославський футболіст, що грав на позиції нападника. Відомий виступами у складі клубів «Славія» (Сараєво) і «Желєзнічар» (Сараєво).

Грав у складі футбольного клубу «Славія» (Сараєво), що виступав у вищому дивізіоні чемпіонату Югославії.

Фіналіст Зимового кубка 1939 року — передвісника кубка Югославії. Турнір проводився взимку 1938—1939 років. «Славія» перемогла загребські ХАШК (0:1, 3:0) і «Конкордію» (2:2, 2:0, забив обидва голи у другому матчі), а також пройшла в півфіналі «Граджянські» завдяки технічній перемозі^[2]. Фінальні матчі проти «Югославії» були зіграні через рік у січні 1940 року і принесли перемогу команді з Белграду — (1:5, 0:0). Бранко зіграв у всіх шести матчах турніру^[2].

Став бронзовим призером чемпіонату Югославії у сезоні 1939–1940. 20 найсильніших команд були поділені на дві групи — сербську і хорватсько-словенську. «Славія» стала третьою у сербській лізі, а потім також посіла третє місце і у фінальному турнірі для шести команд^[3]. На рахунку Шаліпура 10 матчів у фінальному турнірі і 4 голи^[4].

Завдяки третьому місцю у чемпіонаті, «Славія» отримала можливість виступити у престижному центральноєвропейському Кубку Мітропи 1940, у якому того року брали участь лише клуби з Угорщини, Югославії і Румунії, через початок Другої світової війни. У чвертьфіналі «Славія» зустрічалась з сильним угорським «Ференцварошем». В домашньому матчі команда з Сараєво сенсаційно перемогла з рахунком 3:0, завдяки голу Бранко Шаліпура на 9-й хвилині і двом голам найбільш відомого нападника клубу Милана Райлича^[5]. У матчі-відповіді лідер «Ференцвароша» Дьордь Шароші, який не грав у першій грі, забив 4 голи, а його команда перемогла з рахунком 11:1 і вийшла у півфінал^[6].

Сезон 1940-41 грав у складі «Славії» в чемпіонаті Сербії^[7], хоча саме місто Сараєво після окупації німецькими військами відійшло до складу Незалежної Держави Хорватія. Після 1941 року клуб «Славія» не був активним, а по закінченні війни був розформований соціалістичною владою.

Пізніше виступав у команді «Желєзнічар» (Сараєво). У сезоні 1945/46 був став з командою переможцем регіональної ліги і завоював путівку у найвищий дивізіон^[8]. У 1947 році клуб вилетів у нижчий дивізіон, а у 1948 році вилетів у регіональну лігу. Повернувся у 1949 році, вигравши чемпіонат Боснії і Геерцеговини, а потім і фінальний турнір за право участі у другому дивізіоні. Вклад Шаліпура в цей успіх дуже вагомий — він забив 14 голів у 19 матчах і став другим бомбардиром команди^[9]. В 1950 році він зіграв лише один матч у чемпіонаті, а загалом зіграв у складі «Желєзнічара» у 1945—1950 роках 39 матчів і забив 20 голів^[9].

№	Розіграш	Стадія	Дата та місце проведення	Команда 1	Рахунок	Команда 2	Голи
1	1940	1/4	19.06.1940 Сараєво	Славія (Сараєво)	3:0	Ференцварош	9'
2	1940	1/4	23.06.1940 Будапешт	Ференцварош	11:1	Славія (Сараєво)
Всього у кубку Мітропи					2		1

• Бронзовий призер чемпіонату Югославії: 1940
• Фіналіст Зимового кубка Югославії: 1939

• Профіль (угор.) . magyarfutball.hu. Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 7 лютого 2020.
• Статистика виступів у чемпіонаті Югославії (хорв.) . Процитовано 7 лютого 2020.

Це незавершена стаття про футболіста чи футболістку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.