Томислав Івкович — Вікіпедія

Ф
Томислав Івкович
Особисті дані
Народження 11 серпня 1960(1960-08-11) (64 роки)
  Загреб, Югославія
Громадянство  СФРЮ
 Хорватія
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1977–1982 Югославія «Динамо» (Загреб) 53 (-?)
1983 Югославія «Динамо» (Вінковці) 15 (-?)
1983–1985 Югославія «Црвена Звезда» 46 (-?)
1985–1986 Австрія «Ваккер» (Інсбрук) 23 (-?)
1986–1988 Австрія «Сваровскі-Тіроль» 65 (-?)
1988 Австрія «Вінер Шпорт-Клуб» 15 (-?)
1989 Бельгія «Генк» 14 (-?)
1989–1993 Португалія «Спортінг» 133 (-?)
1993 Португалія «Ештуріл-Прая» 9 (-?)
1993–1994 Португалія «Віторія» (Сетубал) 17 (-?)
1994–1996 Португалія «Белененсеш» 64 (-?)
1996–1997 Іспанія «Саламанка» 6 (-?)
1997–1998 Португалія «Ештрела» (Амадора) 34 (-?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1979 Югославія Югославія U-20  ? (-?)
1983–1991 Югославія Югославія 38 (-?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1999–2000 Португалія «Лоріняненсе»
2004–2006 Хорватія Хорватія (помічник)
2007 ОАЕ «Аль-Шааб» (помічник)
2009 Іран «Персеполіс» (помічник)
2010 Хорватія «Меджимурьє»
2011–2015 Хорватія «Локомотива»
2016 Хорватія «Локомотива»
2016–2017 Саудівська Аравія «Аль-Фейсалі»
2017–2018 Хорватія «Славен Белупо»
2018–2019 Хорватія «Рудеш»
2020–2021 Хорватія «Інтер» (Запрешич)
2021 Боснія і Герцеговина «Желєзнічар»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Томислав Івкович (сербохорв. Tomislav Ivković, нар. 11 серпня 1960, Загреб) — югославський та хорватський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за клуби «Динамо» (Загреб), «Црвена Звезда» та «Спортінг», а також національну збірну Югославії, у складі якої був учасником чемпіонату світу та Європи, а також двох Олімпійських ігор.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1977 року виступами за команду «Динамо» (Загреб), в якій провів п'ять сезонів, взявши участь у 53 матчах чемпіонату. За цей час виборов титул чемпіона Югославії у 1982 році і став володарем Кубка Югославії 1980 року.

На початку 1983 року перейшов у «Динамо» (Вінковці), а вже влітку став гравцем столичної «Црвени Звезди», з яким виграв чемпіонат 1983/84 років і Кубок Югославії 1985 року.

У 1985 році він перейшов до свого першого іноземного клубу, австрійського «Ваккера» (Інсбрук), взявши участь у 23 матчах чемпіонату. 1986 року від клубу відкололась команда «Сваровскі-Тіроль», де і продовжив виступи Івкович. Під керівництвом Ернста Гаппеля команда стала фіналістом Кубка Австрії у 1988 році, після чого клуб придбав австрійського воротаря Клауса Ліденбергера і югослав перейшов до іншого місцевого клубу «Вінер Шпорт-Клуб», провівши там ще пів року.

У другій половині сезону 1988/89 Івкович виступав за бельгійський «Генк», але не врятував команду від вильоту з вищого дивізіону, через що влітку покинув клуб і підписав угоду з португальським «Спортінгом», до складу якого приєднався влітку 1989 року. Відіграв за лісабонський клуб наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Спортінга», був основним гравцем команди. Згодом протягом 1993—1996 років захищав кольори інших португальських клубів «Ештуріл-Прая», «Віторія» (Сетубал) та «Белененсеш».

У сезоні 1996/97 виступав за «Саламанку» в другому іспанському дивізіоні, а завершив ігрову кар'єру у португальській команді «Ештрела» (Амадора), за яку виступав протягом 1997—1998 років.

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

1979 року у складі юнацької збірної Югославії (U-20) взяв участь у молодіжному чемпіонаті світу 1979 року в Японії, де югослави не змогли вийти з групи, а Івкович зіграв у всіх трьох іграх[1]. Також виступав за олімпійську збірну, з якою став переможцем домашніх Середземноморських ігор у 1979 році[2], а також учасником Олімпійських ігор 1980 і 1984 року, і на других з них у Лос-Анджелесі він виграв бронзову медаль.

30 березня 1983 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії в товариській грі проти Румунії (2:0)[3], а вже наступного року поїхав з командою на чемпіонат Європи 1984 року у Франції. Там Івкович був дублером Зорана Симовича і зіграв лише в одному матчі проти Данії (0:5)[4].

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1990 року в Італії, де був основним воротарем і допоміг команді досягти 1/4 фіналу. Там Югославія програла в серії пенальті Аргентині, а Івкович запам'ятався тим, що відбив пенальті від Дієго Марадони. За кілька місяців до цього Томислав уже парирував пенальті у виконанні Марадони у матчі Кубка УЄФА за «Спортінг» проти «Наполі». Втім незважаючи на сейви, в обох матчах команда Івковича програвала в серії пенальті[5][6].

Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 9 років, провів у її формі 38 матчів і є третім воротарем за кількістю матчів за збірну Югославії після Владимира Беари (59) і Милутина Шошкича (50)[7].

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

По завершенні кар'єри гравця 1999 року залишився у Португалії, очоливши тренерський штаб клубу «Лоріняненсе».

Починаючи з 2004 року Івкович був тренером воротарів збірної Хорватії у штабі Златко Краньчара. В липні 2006 року увесь штаб був звільнений, оскільки контракти з усім тренерським штабом не були продовжені після провального виступу на чемпіонаті світу 2006 року, де хорвати не змогли здобути жодної перемоги. Згодом Івкович працював у штабі Краньчара в еміратському «Аль-Шаабі» та іранському «Персеполісі».

2010 року Івкович очолив «Меджимурьє» з другого хорватського дивізіону, а з 2011 по травень 2015 рік очолював загребську «Локомотиву» і повернувся на посаду у липні 2016 року[8].

У листопаді 2016 року Івкович знову покинув лавку «Локомотиви» і очолив саудівський «Аль-Фейсалі»[9], але вже у лютому наступного року покинув посаду.

У жовтні 2017 року очолив «Славен Белупо», де залишався до листопада 2018 року[10], а вже наприкінці грудня очолив загребський клуб «Рудеш»[11].

У червні 2021 року очолив сараєвський «Желєзнічар»[12] і тренував «залізничників» до 24 грудня того ж року, коли пішов у відставку[13].

10 січня 2022 року Івкович став спортивним директором боснійського клубу Прем'єр-ліги «Борац» (Баня-Лука)[14].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Динамо» (Загреб): 1981/82
«Црвена Звезда»: 1983/84
«Динамо» (Загреб): 1979/80
«Црвена Звезда»: 1984/85

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ World Youth Cup (U-20) 1979 (Japan). www.rsssf.com. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 19 лютого 2022.
  2. ↑ Mediterranean Games 1979 (Split, Yugoslavia). www.rsssf.com. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 19 лютого 2022.
  3. ↑ Romania vs Yugoslavia, 30 March 1983. eu-football.info (англ.). Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 19 лютого 2022.
  4. ↑ Strack-Zimmermann, Benjamin. Denmark vs. Yugoslavia. www.national-football-teams.com (англ.). Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 19 лютого 2022.
  5. ↑ Paolo Caprio (28 settembre 1989). Nella giornataccia del Pibe anche una scommessa persa con il portiere portoghese. L'Unità. с. 28. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=sì (довідка)
  6. ↑ La favola di Maradona — napoli.com — il primo quotidiano online della città di Napoli. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 19 лютого 2022.
  7. ↑ Ivković Tomislav. reprezentacija.rs. 5 березня 2020. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 19 лютого 2022.
  8. ↑ Tomislav Ivković novi trener Lokomotive. PrvaHNL.hr (хор.). Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 19 лютого 2022. [Архівовано 2022-02-19 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Tomislav Ivković dobio angažman života: Pola sata metroom do Zokija. www.index.hr (хор.). Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 19 лютого 2022.
  10. ↑ NOVI TRENER SLAVENA BELUPA TOMISLAV IVKOVIĆ ODRŽAO PRVI TRENING – NK Slaven Belupo. nk-slaven-belupo.hr. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 19 лютого 2022. [Архівовано 2022-02-20 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Sportske novosti - 'REKLI SU MI DA SAM KRETEN, ALI TO ME DODATNO MOTIVIRALO DA PREUZMEM RUDEŠ' Četrdesetak dana nakon odlaska iz Koprivnice preuzeo drugog prvoligaša. sportske.jutarnji.hr (hr-hr) . 31 грудня 2018. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 19 лютого 2022.
  12. ↑ FK Željezničar dobio novog šefa struke. SportSport.ba (хор.). Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 19 лютого 2022.
  13. ↑ Wizard, Social. Tomislav Ivković napustio sarajevski Željezničar | HNTV. www.hntv.hr (hr-HR) . Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 19 лютого 2022. [Архівовано 2021-12-29 у Wayback Machine.]
  14. ↑ N.K. (10 січня 2022). Bivši trener Željezničara Tomislav Ivković postao sportski direktor Borca (босн.). Klix.ba. Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 10 січня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Томислав_Івкович&oldid=43897977