French
DeutschБудичани — Вікіпедія
| село Будичани | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Тер. громада | Чуднівська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040610060073447 |
| Облікова картка | с. Будичани |
| Основні дані | |
| Засноване | 1628 |
| Колишня назва | Сербинівка |
| Населення | 964 (2001) |
| Площа | 3,012 км² |
| Густота населення | 234,1 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13213 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°05′10″ пн. ш. 28°03′41″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря | 256 м |
| Водойми | р. Будичина |
| Найближча залізнична станція | Чуднів-Волинський |
| Відстань до залізничної станції | 12 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Героїв Майдану, 104, м. Чуднів, Житомирський р-н., Житомирська обл., 13201 |
| Староста | Каранюк Микола Васильович |
| Карта | |
  Будичани | |
 Будичани | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Будича́ни (до 1946 року — Сербинівка) — село в Україні, у Чуднівській міській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Кількість населення становить близько 700 осіб (2022). У 1923—2018 роках — адміністративний центр колишньої Будичанської сільської ради.
Розташоване за 4 км від Чуднова та 12 км від найближчої залізничної станції Чуднів-Волинський. Неподалік села знайдено знаряддя праці часів неоліту[1].
В середині 19 століття парафія налічувала 1 362 вірян, дворів — 172,5[2]. Станом на 1885 рік в селі мешкало 1 201 осіб, налічувалося 114 дворових господарств[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1446 осіб (691 чоловічої статі та 755 — жіночої), з яких 1417 — православної віри[4].
На початку 20 століття — 119 дворів та 1 462 мешканці[5], у 1906 році — 1 628 жителів, дворів — 341[6], у 1923 році — 517 дворів та 2 141 мешканець[7].
Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 2 226 осіб, з них 1 086 чоловіків та 1 140 жінок; етнічний склад: українців — 2 220, росіян — 1, поляків — 5. Кількість домогосподарств — 505, з них, неселянського типу — 3[8].
Станом на 1972 рік кількість населення становила 1 663 особи, дворів — 504[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 1 240 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 964 особи[9].
Час заснування — невідомий[8]. У 1628 році належало до забезпечення чуднівського священника, який платив з 10 димів та 12 городів[5]. Згадується в люстрації Житомирського замку 1754 року, як село, що належало київській капітулі, сплачувало 6 злотих і 7,5 грошів до замку та 25 злотих — до скарбу[10].
В середині 19 століття — Сербинівка, село Чуднівської волості Житомирського повіту Волинської губернії, на річці, за 60 верст від Житомира, 4 версти від Чуднова, де розміщувалася найближча поштова станція та 7 верст від найближчої залізничної станції Вільшанка. З 1843 року функціонувало народне училище. Великі землевласники — спадкоємці генерала Порицького, православні. Дерев'яну церкву збудовано 1803 року, за кошти вірян. При церкві біля 62 десятин переважно глинистої землі. Сусідні парафії — Дідківці (5 верст), Стовпів (3 версти) та в містечку Чуднів (4 версти). На кладовищі була дерев'яна каплиця[2].
Станом на 1885 рік — Сербинівка, колишнє власницьке сільце Чуднівської волості Житомирського повіту Волинська губернії, біля безіменної річки, були церковна парафія, капличка, 2 заїзди, школа[3].
На початку 20 століття — село Чуднівської волості Житомирського повіту, на річці без назви, за 53 версти від Житомира, 4 версти від Чуднова, де була найближча поштова станція. Найближча залізнична станція (Вільшанка) за 7 верст. Належало спадкоємцям генерала Порицького[5].
У 1906 році — село Чуднівської волості (3-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського та повітового центру, м. Житомир, становила 58 верст, до волосного центру, міст. Чуднів — 5 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в Чуднові[6].
У березні 1921 року, в складі волості, включене до новоствореного Полонського повіту Волинської губернії. У 1923 році увійшло до складу новоствореної Сербинівської сільської ради, котра, 7 березня 1923 року, включена до складу новоутвореного Чуднівського району Житомирської округи; адміністративний центр ради[11]. Відстань до районного центру, міст. Чуднів, становила 4 версти[7].
17 червня 1925 року Чуднівський район передано до складу Бердичівської округи[11]. Відстань від населеного пункту до районного центру, міст. Чуднів, становила 5 верст, окружного центру, м. Бердичів — 36 верст, до найближчої залізничної станції (Чуднів) — 7 верст[8].
На фронтах Другої світової війни воювали 493 селян, з них 235 загинули, 252 нагороджені орденами та медалями. На їх честь в селі споруджено пам'ятник[1].
7 червня 1946 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Житомирської області», село отримало назву Будичани, сільську раду перейменовано на Будичанську[11].
В радянські часи розміщувалася центральна садиба колгоспу, котрий обробляв 4 101 га землі, з них 3 062 га — рілля. Господарство спеціалізувалося на птахівництві, вирощувало зернові культури та цукрові буряки. В селі були середня школа, будинок культури, дві бібліотеки, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, відділення зв'язку, ощадкаса, комбінат побутового обслуговування[1].
30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, увійшло до Бердичівського району, 4 січня 1965 року — до складу Дзержинського району, 8 грудня 1966 року — до складу відновленого Чуднівського району Житомирської області[11].
11 липня 2018 року включене до складу новоствореної Чуднівської міської територіальної громади Чуднівського району Житомирської області[12]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області[13].
- Цапун Раїса Володимирівна (нар. 1960) — педагог, фольклорист, етнограф, збирачка та виконавиця народних пісень, автор публікацій із традиційної культури.
- ↑ а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Будичани, Чуднівський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 10 грудня 2022.
- ↑ а б Н. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 127. Процитовано 10 грудня 2022.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 207. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ а б в 1.) Serbinówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 576. (пол.)
- ↑ а б Список населенных мест Волынской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 20. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 11 грудня 2022.
- ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир: Волинський губернський відділ управління. 1923. с. 153. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 11 грудня 2022.
- ↑ а б в Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.) (PDF). Інститут історії України НАН України. Бердичів, 1927. с. 124-125. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 11 грудня 2022.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 11 грудня 2022.
- ↑ К. Жеменецький. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (польська) . Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 128. Процитовано 10 грудня 2022.
- ↑ а б в г Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 8, 214, 524, 546. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 11 грудня 2022.
- ↑ Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 2 січня 2022. Процитовано 2 січня 2022.
- ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 11 грудня 2022.
- Погода в селі Будичани [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
 | Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
