Бульварне кільце (Москва) — Вікіпедія
Бульварне кільце | ||||
Загальна інформація | ||||
---|---|---|---|---|
55°45′40″ пн. ш. 37°36′08″ сх. д. / 55.761056° пн. ш. 37.602111° сх. д. | ||||
Країна | Росія | |||
Адмінодиниця | Центральний адміністративний округ Москви | |||
Карта | ||||
Бульварне кільце у Вікісховищі |
Бульварне кільце, також кільце А (рос. Бульва́рное кольцо́), — безперервна послідовність бульварів і площ у Центральному адміністративному окрузі Москви, завдовжки 9 км[1]. Включає 10 бульварів.
Всупереч назві, кільце не утворює замкнуте коло, на заході воно закінчується у площі Пречистенська Брама, а на сході — у Великого Устьїнського мосту[2]
Бульварне кільце виникло на місці розібраних мурів та веж Білого Города. Наприкінці XVIII століття місто виросло, Білгородська стіна втратила своє оборонне значення і в 1770-ті — 1780-ті роки була розібрана, а на її місці заклали бульвари. Про проїзні фортечні вежі у колишньому міському мурі нагадують назви багатьох площ між бульварами, які назвалися «Брамами».
В 1887 році на Бульварному кільці проклали лінії конки, які в 1911 році були замінені на електричний трамвай. Кільцевий маршрут замикався по Кремлівській набережній.
Містобудівні плани «Нова Москва» (1920-ті), «Велика Москва» (1925) і Генеральний план реконструкції Москви (1935) передбачали замикання Бульварного кільця у Замоскворіччі. У рамках реалізації цієї ідеї наприкінці 1930-х років у Замоскворіччі знесли частину історичної забудови, спорудили Великий Устьїнський міст та Малий Устьїнський міст, фрагментарно спорудили по лінії майбутньої траси кільця нові будівлі. Від Малого Устьїнського мосту Бульварне кільце мало б прямувати до перетину з Новокузнецькою вулицею, далі по скверу — колишньому цвинтарю церкви Параскеви П'ятниці до розв'язки з П'ятницькою вулицею. Звідти проектоване продовження вулиці прямувало через Ординський тупик, Великим Толмачевським провулком на сквер у з'єднання Великої Полянки з Великою Якиманкою. Далі трасу вулиці планували прокласти по новому мосту через Водовідвідний канал, через край Болотного острова та прямувати на Соймоновський міст, який мав сполучити Острів і Соймоновський проїзд і таким чином замкнути Бульварне кільце[2].
За годинниковою стрілкою:
Назва | Довжина | Ширина |
---|---|---|
Соймоновський проїзд | 340 м | |
Площа Пречистенська Брама | ||
Гоголівський бульвар | 750 м | |
Арбатська площа | ||
Площа Арбатська Брама з Арбатським тунелем під нею | ||
Никитський бульвар | 530 м | |
Площа Никитська Брама | ||
Тверський бульвар | 875 м | |
Пушкінська площа | ||
Страстной бульвар | 550 м | 123 м |
Площа Петровська Брама | ||
Петровський бульвар | 449 м | |
Трубна площа | ||
Різдвяний бульвар | ||
Площа Сретенська Брама | ||
Сретенський бульвар | 214 м | |
Тургеневська площа | ||
Площа М'ясницька Брама | ||
Чистопрудний бульвар | 822 м | |
Площа Покровська Брама | ||
Хохловська площа | ||
Покровський бульвар | 590 м | |
Яузький бульвар | 400 м | |
Площа Яузька Брама | ||
Устьїнський проїзд | 200 м |
- ↑ Белов Д. А., Белова Н. К. Стан насаджень на Бульварному кільці р Москви [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.]. // Вестник Московского государственного университета леса–Лесной вестник 19.1 (2015)
- ↑ а б Архитектура Москвы 1933—1941 гг. / Автор-сост. Н. Н. Броновицкая. — М.: Искусство—XXI век, 2015. — С. 205. — 320 с. — (Памятники архитектуры Москвы). — 2500 экз. — ISBN 978-5-98051-121-0.
- Федосюк Ю. А. Бульварное кольцо: Путеводитель / Художник А. Плаксин. — М.: Московский рабочий, 1972. — 168 с. — 35 000 экз. (обл.)