Бульварне кільце (Москва) — Вікіпедія

Бульварне кільце
Загальна інформація
55°45′40″ пн. ш. 37°36′08″ сх. д. / 55.761056° пн. ш. 37.602111° сх. д. / 55.761056; 37.602111
Країна	Росія
Адмінодиниця	Центральний адміністративний округ Москви
Карта
Бульварне кільце у Вікісховищі

Бульварне кільце, також кільце А (рос. Бульва́рное кольцо́), — безперервна послідовність бульварів і площ у Центральному адміністративному окрузі Москви, завдовжки 9 км^[1]. Включає 10 бульварів.

Всупереч назві, кільце не утворює замкнуте коло, на заході воно закінчується у площі Пречистенська Брама, а на сході — у Великого Устьїнського мосту^[2]

Бульварне кільце виникло на місці розібраних мурів та веж Білого Города. Наприкінці XVIII століття місто виросло, Білгородська стіна втратила своє оборонне значення і в 1770-ті — 1780-ті роки була розібрана, а на її місці заклали бульвари. Про проїзні фортечні вежі у колишньому міському мурі нагадують назви багатьох площ між бульварами, які назвалися «Брамами».

В 1887 році на Бульварному кільці проклали лінії конки, які в 1911 році були замінені на електричний трамвай. Кільцевий маршрут замикався по Кремлівській набережній.

Містобудівні плани «Нова Москва» (1920-ті), «Велика Москва» (1925) і Генеральний план реконструкції Москви (1935) передбачали замикання Бульварного кільця у Замоскворіччі. У рамках реалізації цієї ідеї наприкінці 1930-х років у Замоскворіччі знесли частину історичної забудови, спорудили Великий Устьїнський міст та Малий Устьїнський міст, фрагментарно спорудили по лінії майбутньої траси кільця нові будівлі. Від Малого Устьїнського мосту Бульварне кільце мало б прямувати до перетину з Новокузнецькою вулицею, далі по скверу — колишньому цвинтарю церкви Параскеви П'ятниці до розв'язки з П'ятницькою вулицею. Звідти проектоване продовження вулиці прямувало через Ординський тупик, Великим Толмачевським провулком на сквер у з'єднання Великої Полянки з Великою Якиманкою. Далі трасу вулиці планували прокласти по новому мосту через Водовідвідний канал, через край Болотного острова та прямувати на Соймоновський міст, який мав сполучити Острів і Соймоновський проїзд і таким чином замкнути Бульварне кільце^[2].

За годинниковою стрілкою:

• Федосюк Ю. А. Бульварное кольцо: Путеводитель / Художник А. Плаксин. — М.: Московский рабочий, 1972. — 168 с. — 35 000 экз. (обл.)