Бум (фільм, 1963) — Вікіпедія

Бум
італ. Il boom
Італійський постер до фільму
Жанр	драма
Режисер	Вітторіо Де Сіка
Продюсер	Діно Де Лаурентіс
Сценарист	Чезаре Дзаваттіні
У головних ролях	Альберто Сорді Джанна Марія Канале Етторе Джері
Оператор	Армандо Наннуцці
Композитор	П'єро Піччоні
Художник	Еціо Фріджеріо
Кінокомпанія	Dino de Laurentiis Cinematografica
Тривалість	97 хв.
Мова	італійська
Країна	Італія
Рік	1963
Дата виходу	24 вересня 1964 (Віджевано, прем'єра)
IMDb	ID 0056883
Рейтинг	IMDb:

«Бум» (італ. Il Boom) — італійська кінокомедія 1963 року, поставлений режисером Вітторіо Де Сікою з Альберто Сорді в головній ролі.

Італія. Післявоєнний економічний бум дозволяє багатьом заповзятливим громадянам швидко розбагатіти.
Джованні Альберті (Альберто Сорді), одружившись з донькою генерала Сільвією (Джанна Марія Канале), пішов з роботи та зайнявся бізнесом. Альберті веде розкішне світське життя, але він заліз у борги і тепер сидить на мілині. На прийомах, де збирається вище товариство початку 1960-х, Альберті безуспішно намагається позичити у кого-небудь грошей. Він приходить до заможного підприємця Баузетті й натикається на категоричну відмову. Проте, дружина останнього, потворна стара, призначає йому таємне побачення. Коли Альберті приходить до старої додому, та радить йому нікому не говорити про цю зустріч — навіть власній дружині. Потім вона переходить до справи: чи погодиться Альберті продати своє око? Обличчя Альберті кам'яніє: він готувався розплатитися натурою, але дещо іншим чином. Він просить часу подумати.

Сільвія, дізнавшись про своє банкрутство, повертається до батька. Після цього Альберті приймає пропозицію дружини підприємця: у її чоловіка скляне око, і він хоче замінити його справжнім. Альберті проходить обстеження у окуліста. Йому доводиться підбадьорювати підприємця, який до смерті боїться майбутньої операції. Отримавши аванс, Альберті влаштовує пишний бенкет, на якому висловлює своїм «друзям» усе, що він про них думає. У спальні дружини він ховає руку в рукаві піджака, запитуючи: «Ти б любила мене, якби я був одноруким»? Уранці перед операцією, він дивиться на свою сплячу дитину, закривши одне око, щоб перевірити враження. У лікарні його кладуть на операційний стіл поряд з «реципієнтом», який зляканий ще більше ніж Альберті. Альберті в паніці вибігає на вулицю, де його перехоплює дружина підприємця. Альберті здається і, опустивши голову, повертається в лікарню, оточений переслідувачами в білих халатах.

Французький історик кіно Жак Лурселль характеризує фільм як «єдиний цікавий експеримент Де Сіки в зубастій італійській комедії», яку він зняв «у відносно м'якому стилі, позбавленому надмірної агресивності»^[1].

• Лурселль, Жак. Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 481-483. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)

• Бум на сайті IMDb (англ.) (станом на 8.03.2017)
• Бум на сайті MYmovies.it (італ.) (станом на 8.03.2017)
• Бум на сайті AllMovie (англ.)