French
DeutschБіляївка — Вікіпедія
| Біляївка | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
      | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Область | Одеська область | ||||||||
| Район |  Одеський район | ||||||||
| Тер. громада | Біляївська міська громада | ||||||||
| Код КАТОТТГ | UA51100030010096432 | ||||||||
| Засноване | 1789 | ||||||||
| Облікова картка | Біляївка | ||||||||
| Колишні назви | Головківка | ||||||||
| Статус міста | з 1979 року | ||||||||
| Населення | ▼ 12 155 (2023)[1] | ||||||||
| Площа | 17,422 км²[1] | ||||||||
| Густота населення | 816 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 67600—604 | ||||||||
| Телефонний код | +380-4852 | ||||||||
| Координати | 46°28′57.9″ пн. ш. 30°12′05.0″ сх. д. / 46.482750° пн. ш. 30.201389° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 4 м | ||||||||
| Водойма | р. Турунчук, оз. Саф'яни | ||||||||
| Назва мешканців | біляївча́нин біляївча́нка біляївча́ни | ||||||||
| Міста-побратими | Південне, Україна | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Вигода | ||||||||
| До станції | 26 км | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 35 км | ||||||||
| - автошляхами | 53 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - автошляхами | 483 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 67600, Одеська обл., м. Біляївка, пр. Незалежності, 9 | ||||||||
| Міський голова | Бухтіяров Михайло Петрович | ||||||||
|
| |||||||||
Біля́ївка — місто в Одеському районі Одеської області України, адміністративний центр Біляївської міської громади. Розташоване в дельті Дністра (на одному із його рукавів, річці Турунчук, та озері Саф'яни) за 26 км від залізничної станції Вигода. Відстань до облцентру становить 53 км і проходить автошляхом E87.
За легендою, сучасна назва походить від прізвища кошового отамана Сидора Білого, що загинув 17 червня 1788 р. під час облоги міста Очаків. Але спеціалісти з гідрономії пов'язують назву міста із назвою одного з найбільших озер Дністровської дельти — Білого, що знаходиться неподалік від міста.[2] У відомостях Чорноморського козачого війська ніколи не вказується назва «Біляївка», але тільки «Головківка», або Головкова. Саме тому є дивним, чому козаки не вживали назву, що походить від славетного козацького імені. Але паралельно із «Головківкою» на картах тих часів місто (тоді селище) вказується як Біляки (карта Івана Ісленьєва) або як Біляївку (атлас Франца де Воллана).
Територія сьогоднішньої Біляївки була заселена людьми ще в часи палеоліту. На території міста розташовані кургани епохи бронзи (II—I тисяч років до н. е.), античних (VI—V ст. до н. е.), скіфських (V—IV ст. до н. е.) і сарматських часів (II—I ст. до н. е.), а також перших століть нашої ери зі змішаним населенням.[3]
Поселення засноване козаками після ліквідації Запорізької Січі. Перші письмові згадки про запорожців у цих місцях датуються 1790 роком, коли між Південних Бугом і Дністром з'явилися козацькі поселення. У 1792 році у повідомленні до коша від осавула Ніякого, вказується, що родини козаків Чорноморського козачого війська оселилися в селі Головківка (перша назва Біляївки). У 1794 році, сюди прибули так звані «турбаївці» — учасники повстання з села Турбаї на Полтавщини.[4]
Прилучився до заснування і генеральний суддя Антін Головатий — на місці сучасного міста в 1790-х роках знаходився хутір Головківка; є кілька версій походження найменування поселення, але усі вони пов'язані з іменем Антона Андрійовича Головатого.
Визначним в історії Біляївки став 1872 рік, коли було прийнято рішення про будівництво Дністровського водогону, який мав забезпечити потреби Одеси у питній воді.[5] До будівництва водогону відро води в Одесі коштувало 10-15 копійок (за фунт м'яса тоді платили 20 копійок). 22 березня 1872 р. у Лондоні було створене «Одеське водопровідне товариство», яке фінансувало будівництво. Будівництво здійснювали підприємці Вільгельм Швабен з Москви та англієць Джон Моор за проєктом інженера Юнга. У Біляївці було виділено 13 десятин землі під будівництво станції, а у 1873 р. відбулося урочисте відкриття станції «Дністер».
Станом на 1886 у селі, центрі Біляївської волості Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 2917 осіб, налічувалось 250 дворових господарства, існували православна церква, школа, 6 лавок, відбувались базари раз на два тижні у п'ятницю[6]. За 11½ верст — переправа через річку Турунчук.
У Біляївці проживала незначна кількість німецьких, болгарських, грецьких сімей, осідали й циганські сім'ї.
У липні 1919 року мешканці Біляївки та навколишніх сіл приєдналися до антибільшовицького повстання німецьких колоністів Одещини, яке було викликане продрозкладкою та насильницькою мобілізацією до Червоної армії.[7] В кінці листопада 1919 року почалося Біляївське повстання вже проти військ Антанти та білогвардійців.[8]
З 7 березня 1923 року Біляївка стає центром новоствореного Біляївського району. Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 214 жителів міста[9].
2 січня 1957 року село отримало статус селища міського типу. 5 листопада 1979 року Біляївка стала містом[10], а з 2016 року дістало статус міста обласного значення.[11] Після 17 липня 2020 року стає адміністративним центром Біляївської міської громади в складі Одеського району.
На позачергових парламентських виборах 2019 року у місті функціонували 6 окремих виборчих дільниць № 510225–510229, 510282.
- Результати
- зареєстровано 10760 виборців, явка 45,20%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 54,88%, за «Опозиційну платформу — За життя» — 23,96%, за Партію Шарія — 3,71%.[12] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Сергій Колебошин (Слуга народу) — 44,44%, за Василя Гуляєва (самовисування) — 14,40%, за Сергія Білюка (самовисування) — 13,26%[13].
| 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 | 2016 |
|---|---|---|---|---|---|
| 8724 | 11 804 | 12 850 | 13 866 | 14 294 | 11 873 |
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[14]:
| Національність | Відсоток |
|---|---|
| українці | 83.97% |
| росіяни | 10.89% |
| молдовани | 1.68% |
| білоруси | 1.08% |
| болгари | 0.69% |
| вірмени | 0.54% |
| гагаузи | 0.13% |
| поляки | 0.11% |
| інші/не вказали | 0.91% |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[15]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 11822 | 82.97% |
| російська | 2059 | 14.45% |
| румунська | 121 | 0.85% |
| білоруська | 72 | 0.51% |
| вірменська | 55 | 0.39% |
| болгарська | 41 | 0.29% |
| циганська | 6 | 0.04% |
| гагаузька | 5 | 0.03% |
| польська | 1 | 0.01% |
| інші/не вказали | 66 | 0.46% |
| Усього | 14248 | 100% |
Герб і прапор міста були затверджені рішенням № 364- XYII /XXI Біляївської міської ради 31 серпня 2004 року.[16] Згідно із рішенням герб міста являє собою закруглений щит синього кольору зі срібною брамою з двома баштами, під якою розташована срібна квітка білого латаття із п'ятьма пелюстками. Щит вписаний до срібного еклектичного картуша, увінчаного срібною міською короною з трьома зубцями. Прапор міста складає квадратне синє полотнище, у центрі якого розташований круг із восьми стилізованих жовтих глечиків, а в середині кругу — біла квітка білого латаття із п'ятьма пелюстками.
За активної участі райдержадміністрації та Біляївської міської ради в реалізації проєкту Євросоюзу «Укріплення інтеграції прикордонних територій» в вересні 2010 року було урочисте відкриття інформаційного візит-центру «Дністер» в однойменному парку в Біляївці. На території візит-центру знаходиться музей станції «Дністер» — музей води. У ньому зберігаються сторічна квитанція за воду, модель парової машини, макет території.[17]
У місті Біляївка існує пам'ятник загиблим під час Громадянської війни, бійцям винищувального батальйону, загиблим воїнам-інтернаціоналістам (2002 рік), жертвам політичних репресій (2004 рік). На території водоочисної станції «Дністер» споруджено пам'ятник 70 робітникам і службовцям станції, які загинули в період німецько-радянської війни.
Серед об'єктів культурної спадщини у Біляївській громаді відомі такі пам'ятки сакральної архітектури:
- Церква Покрови Богородиці — сучасний храм, який належить до ПЦУ
- Свято-Миколаївська церква — історична будівля церкви, зведена у 1897—1900 рр. (використовується Одеською єпархією Російської православної церкви)
- Свято-Успенська церква — найстарша церква міста, заснована в 1873 р. (використовується Одеською єпархією Російської православної церкви)
-
Церква Покрови Богородиці -
Свято-Успенський храм («Біла церква») -
Свято-Миколаївський храм («Червона церква»)
У Біляївці регулярно проходить гастрономічний фестиваль Дністровська вертута, присвячений вертуті (рулету з прісного витяжного тіста з начинкою). Кілька років тому на фестивалі поставили рекорд — спекли найбільшу вертуту України вагою 50 кг і діаметром 2 м.[18]
Докладніше: Персоналії: Біляївка
Уродженці Біляївки:
- Авер'янов Георгій Борисович (1930—1991) — український віолончеліст і музичний педагог, професор.
- Жекю Іван Григорович (1957) — радянський футболіст, воротар.
- Згама Петро Миколайович (1923—1983) — Герой Радянського Союзу.
- Кипенко Володимир Іванович (1924—1944) — Герой Радянського Союзу, учасник десанту Ольшанського.
- Ковальчук Кирило Сергійович (1986) — український футболіст, гравець національної збірної України.
- Кравченко Сергій Трохимович (1925—1956) — Герой Радянського Союзу.
- Ляхівський Григорій Григорович[ru] (1925—1997) — учасник німецько-радянської війни.
- Семенченко Ростислав Олександрович (2003) — український футзаліст, гравець національної збірної України.
Жив і працював Володимир Сергійович Манкевич — кілька десятиліть працював лікарем, 2016 року йому відкрито меморіальну дошку[19].
- ↑ https://bilyaivka.od.gov.ua/wp-content/uploads/3_Pro_zvit_po_Programi_sots.-ekonom._rozvytku_za_1_pivrichchya_2024.pdf
- ↑ Сапожников И. В. Намогильные памятники населения степей нижнего Приднестровья (конец XVIII — первая половина XIX вв.). — Одесса: Изд-во «Черноморье», 1997. — 134 с.
- ↑ Фабрициус И. В. Археологическая карта Причерноморья Украинской ССР. вып. 1, с. 14; Материалы по археологии Северного Причерноморья, вып. 1, с. 125; Краткие сообщения о полевых археологических исследованиях Одесского археологического музея за 1961 год. Одесса, 1963, с. 45, 46.
- ↑ Історичний приклад самоврядування - Турбаївська Громадська збірня 1789-1793. globyne.com.ua. Архів оригіналу за 20 серпня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Каталог: Українська книга на Одещині. Одеса, 2010.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Одещина (стенд 27) // Визвольна боротьба. — Львів, 2021. — № 2 (30). — С.204
- ↑ Біляївське повстання 1919 // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — С. 465.
- ↑ Біляївка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1979 — № 47 — с. 672.
- ↑ Беляевка официально стала городом областного значения [Архівовано 30 січня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 140, Одеська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 140, Одеська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
- ↑ Герб и флаг города Беляевка. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 17 листопада 2013.
- ↑ Гайда до Біляївки! Путівник українською Амазонкою. guide.bilyayivka.city. Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
- ↑ https://bilyayivka.city/articles/256952/vertuta-po-bilyaivski-uvijshla-do-top-30-regionalnih-strav-ukraini-recept-nadislali-bilyaivka-city
- ↑ В глибокій шані місто голову схиля. Архів оригіналу за 1 листопада 2016. Процитовано 31 жовтня 2016.
- Біляївка.City — інтернет-видання про життя Біляївки, ОТГ та району в Одеській області [Архівовано 9 вересня 2019 у Wayback Machine.].
- Облікова картка Біляївки на сайті ВРУ
- Аліса Ложешник. Спадок родини Антона Андрійовича Головатого — військового судді Чорноморського козацького війська.
- Біляївка — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
- Храмы и монастыри Одессы и Одесской области / А. Яций (авторский проект). — 3 изд. — О. : "ТЭС", 2012. — С. 260, 390. — ISBN 978-966-2389-43-2.(рос.)
- http://kraeved.od.ua/history/belyaevka1.php [Архівовано 4 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
- Банк даних Державної служби статистики України [Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Cities & towns of Ukraine [Архівовано 21 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Біляївка — Енциклопедія Сучасної України [Архівовано 27 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Біляївка.City [Архівовано 9 вересня 2019 у Wayback Machine.] — інтернет-видання про життя Біляївки, ОТГ та району в Одеській області. Створене колективом КП «Вісті Біляївки» у вересні 2017 року за підтримки Агенції розвитку локальних медіа «Або». Входить до мережі міських сайтів The City.
- Офіційний портал Біляївської об'єднаної територіальної громади (м. Біляївка, с. Повстанське, с. Майори)
- Погода у місті Біляївка [Архівовано 6 січня 2018 у Wayback Machine.]
| Міста | |
|---|---|
| Смт | |
| Селища | |
| Села | Августівка • Алтестове • Берегове • Березань • Важне • Василівка • Велика Балка • Великий Дальник • Вигода • Градениці • Дачне • Доброжанове • Зоряне • Іллінка • Кагарлик • Кам'янка • Ковалівка • Курган • Латівка • Майори* • Маринівка • Маяки • Мирне • Михайлівка • Нерубайське • Нова Еметівка • Паліївка • Петрове • Повстанське* • Протопопівка • Секретарівка • Сонячне • Стара Еметівка • Тихе • Троїцьке • Усатове • Холодна Балка • Червона Гірка • Черевичне • Чоботарівка • Широка Балка • Яськи |
| Примітка: | ¹) 17 липня 2020 року колишній Біляївський район було ліквідовано в результаті адміністративно-територіальної реформи, а усі його населенні пункти увійшли до складу новоутвореного Одеського району.
|
Міста Одеської області | ||
|---|---|---|
 | ||
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |