Валлєн Деламот — Вікіпедія

Валлєн Деламот, Жан-Батіст-Мішель
Vallin de la Moth
фр. Jean-Baptiste Vallin de La Mothe
Північний павільйон, вибудований біля Зимового палацу Деламотом.
Народження1729(1729)
Смерть7 травня 1800(1800-05-07)
КраїнаФранція, Російська імперія
Діяльністьархітектор
Праця в містахСанкт-Петербург, Ангулем
Архітектурний стилькласицизм
Найважливіші спорудиПроєкт павільйона Ермітаж біля Зимового палацу, Санкт-Петербург, проєкт палацу вельможі І.І. Бецького біля Літнього саду, проєкт фасаду Петербурзької Академії мистецтв і, можливо, начерк її розпланування, проєкт католицької церкви Св. Катерини, Невський проспект, добудовав Антоніо Рінальді, палац вельможі Кирили Григоровича Розумовського в місті Почеп, тоді Чернігівська губернія, нині Брянська область, Росія, проєкт церкви в місті Почеп
Нереалізовані проєктиПроєкт церкви в місті Почеп (Воскресенський ?), проєкт католицької церкви Св. Катерини, Санкт-Петербург
ЧленствоАкадемія витончених мистецтвd
ЗакладПетербурзька академія мистецтв
CMNS: Валлєн Деламот у Вікісховищі

Валлєн Деламот, повне ім'я Валлєн Деламот, Жан-Батіст-Мішель (фр. Vallin de la Moth 1729, Ангулем — 7 травня 1800, Ангулем) — французький архітектор доби раннього рококо та класицизму.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Жак-Франсуа Блондель. Проєкт Академії мистецтв для Москви, замовлений І. І. Шуваловим, фасад. Перероблений для Петербурга.

Племінник французького архітектора Жак-Франсуа Блонделя (1705—1774), у котрого навчався і деякий час працював. Відвідав Італію в 1750-1752 рр., де вивчав залишки давньоримської архітектури і вдосконалював майстерність. На проєкти самого Валлєн Деламота значний вплив мали також твори королівського надвірного архітектора Робера де Котта (1656—1735) в стилі класицизму.

Отримав запрошення на працю в Російську імперію відвельможі і фаворита Єлизавети Петрівни — Шувалова Івана Івановича. З 1759 року — працював в Петербурзі, де отримав посаду викладача Петербурзької Академії мистецтв. Формально його учнями вважають Баженова Василя Івановича, Старова Івана Єгоровича, Неєлова Петра Васильовича, хоча всі вони мали архітектурну підготовку ще до прибуття в країну Валлєн Деламота.

Архітектор працював в Російській імперії в період 1759—1775 р. Архітектурне проєктування та реалізація самих проєктів були розведені ще за часів Петра І. Валлєн Деламот часто обмежувався самим проєктуванням, а реалізацію його проєктів доручали іншим. Так, павільйон Ермітаж біля Зимового палацу будував Юрій Фельтен, а нову споруду Петербурзької Академії мистецтв — Кокорінов Олександр Філіпович.

Розчарування в творчості Валлєн Деламота збоку імператриці Катерини ІІ та її оточення сприяли обриву кар'єри французького архітектора в Петербурзі. 1775 р. він назавжди відбув у Францію, мешкав в місті Ангулем, де і помер.

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
Валлєн Деламот. Проєкт Академії мистецтв. Центральний ризаліт головного фасаду.
  • Проєкт павільйону Ермітаж біля Зимового палацу, Санкт-Петербург
  • Проєкт палацу вельможі І. І. Бецького біля Літнього саду
  • Проєкт фасаду Петербурзької Академії мистецтв і, можливо, начерк її розпланування
  • Проєкт католицької церкви Св. Катерини, Невський проспект, добудовав Антоніо Рінальді
  • Палац вельможі Кирили Григоровича Розумовського в місті Почеп, тоді Чернігівська губернія, нині Брянська область, Росія
  • Проєкт церкви в місті Почеп (Воскресенський ?), за іншими даними — проєкт Антоніо Рінальді
  • Палац вельможі Івана Чернишова біля Синього мосту, Санкт-Петербург
  • Перебудови палацу Кирили Григоровича Розумовського, Санкт-Петербург
  • Палац вельможі А. І. Шувалова, Санкт-Петербург
  • Гостиний двір, Санкт-Петербург, перебудови
  • Склади Нова Голландія, Санкт-Петербург, перебудови

Галерея збережених споруд

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Краткая художественная энциклопедия, «Искусство стран и народов мира», т 3,1971
  • Сборник «18 научная конференция (ЛИСИ)», Л, 1960, (Крашенинников А. Ф., «Начало творческого пути Деламота»)
  • Сборник «Вопросы архитектуры и графики(ЛИСИ)», Л, 1964,(Крашенинников А. Ф., «О творчестве позднего Деламота»)