Портал:Класицизм — Вікіпедія

Архів

Архів

Класицизм XVII століття • Класицизм • Голландський класицизм • Революційний класицизм • Класицизм та ампір в Україні • Класицизм і академізм у Сполучених Штатах • Музика епохи класицизму • Російська псевдоготика

Архів

Архів

Архів

• Нариси історії архітектури Української РСР. К., 1957
• Каптерева Т., Быков В., Искусство Франции 17 века, М. Искусство, 1971 (рос).
• П. М. Бондарчук. Класицизм // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 344. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Літературознавчий словник-довідник. Друге видання виправлене, доповнене, Київ 2006, с. 344—345.
• История зарубежного искусства, М, Искусство, 1971 (рос).
• Володимир Тимофієнко  «Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник», Київ, 1999

Архів

Архів

Класици́зм та ампі́р в Украї́ні — етап розвитку національної архітектури, котрий існував впродовж останньої третини 18 ст. і до середини 19 ст. Відбився також в літературі, створенні інтер'єрів і в ужитковому мистецтві.

Класицизм як цілісна художня система склався у Франції в 17 ст. на хвилі зміцнення і панування абсолютизму.

Тому розрізняють —

• Академічний класицизм 17 ст.
• Класицизм кінця 18-першої половини 19 ст. (так званий неокласицизм).
• Але між ними десятиліттями існувано рококо, обірване у Франції могутньою хвилею класицизму кінця 18 ст. та революційним класицизмом, котрий існував лише у Франції.

В Європі французький класицизм співіснував з бароко, котре мало довгий період існування в Італії, Австро-Угорщині,Іспанії, Фландрії, Речі Посполитій, Україні, в Мексиці. В цих країнах рококо мало короткий термін існування і маловиразний відбиток в мистецьких жанрах за винятком Італії, митці якої доклали значних зусиль як до формування рококо, так і до його запровадження і зміцнення в мистецтві Італії та сусідніх країн. Історично православна Україна була пов'язана з Московією, а потім з Російською імперією. Росія мала власні темпи розвитку культури з пізнім запозиченням європейських стилів. Прискорення розвитку культури відбилося в Російський імперії в короткому терміні існування бароко і ще коротшому рококо і довгому поетапному розвитку класицизму, більш притаманному монархічним державам зі значною централізацією влади на кшталт Франції. До того ж, класицизм та його естетика в Російській імперії були офіційно підтримані, дозволені і регламентовані царатом. А тому естетика класицизму була поширена і на тодішні імперські провінції — серед яких і на Україну.

Російський класицизм мав власні періоди, де розрізняють —

• ранній (катерининський) класицизм (1762-1796 рр.),
• ампір або олександрівський класицизм (1801-1825 рр.),
• пізній класицизм або миколаївський класицизм (1825-1855 рр.

Академічний класицизм 17 ст. в Україні нічим не відбився через формування і поширення бароко, котре сприяло народженню національного українського світогляду. Історично класицизм прийшов в Україну з двох його центрів : з Польщі та з Російської імперії. Україна, роздерта між декількома сусідніми державами в 18 ст., отримала цілу низку споруд в стилі класицизм, незважаючи на втрату власної політичної еліти та скорочення монументального будівництва. Постійні війни Російської імперії сприяли відсуванню кордонів держави на захід і новому перерозподілу територій між Польщею, Австро-Угорщиною та Росією. До складу російських провінцій відійшли західні землі Польсько-Литовської держави, де теж повільно проходила зміна естетики бароко на класицизм. На цих територіях була вибудована низка магнатських та дворянських садиб — Тульчин Потоцького, Серебринці М. Чацького, Верхівня Ганських, Вороновиця Грохольського, Палац Стецьких (Великі Межирічі). Панські садиби, конфісковані царатом у поляків-дворян після національно-визвольних повстань в 19 ст., перейшли до майна російських багатіїв. Маєтки польських вельможних родин залишали лише тим, хто натуралізувався в Росії та переходив під залізну руку російського царя.:::::::::::::::: Докладніше

Архів

Франсуа Мансар (фр. Francois Mansard або Mansart, 13 січня 1598, Париж — 23 вересня 1666), Париж — французький архітектор 17 ст. Представник французького бароко.

Син простого тесляра, походив з ремісничого стану. Тому доброї освіти просто не міг отримати. Він був шостою дитиною в родині, де було семеро дітей. Рід був відомий через те, що дав декілька будівельників і провінційних скульпторів-декораторів. Батько помер у 1610 році, коли Франсуа Мансару було дванадцять років. Мати вийшла заміж вдруге за аптекаря.

У період 1612-1617 рр. працював разом із братом Жерменом Гюльтером (будівельником і скульптором ) в місті Ренн. У період 1618-1621 рр. перебрався до свого дядька в місто Тулуза, де працював разом із родичем на будівництві мостів. Отримав навички роботи в скульптурі і практичному будівництві, котрі тоді мало розрізнялись між завданнями світськими чи сакральними за призначенням.

Кар'єру архітектора розпочав як помічник відомого майстра, архітектора Соломона де Броса, що будував Люксембурзький палац в Парижі.

Першою самостійною роботою Мансара як архітектора був фасад церкви фельянів в Парижі (зруйновано).

Його твори сподобались маркізу Гастону Орлеанському, брату короля Луї 13-го. І деякий час він працював в його замку Бальруа. Потім йому доручили добудову в середньовічному замку Блуа. Завзятий архітектор встиг збудувати лише північне крило палацу, як його відсторонили від робіт. Намагання зробити найкраще спонукало архітектора ламати збудоване, якщо був знайдений ліпший варіант за попередній і вже не відповідав його задуму. Будівельні роботи Мансара занадто багато коштували і від його послуг відмовилися. Це значно зменшило коло його замовників.

Сучасники скаржилися, що замовником архітектора міг бути лише турецький паша, так багато грошей потребували його проєкти і будівельні роботи.

Серед замовників архітектора був і могутній кардинал Мазаріні. Ненависть до Мазаріні згодом перенесли і на архітектора, чим сильно підірвали його авторитет.

Особливістю будівництва Франції 17 ст. був абсолютизм, могутній контроль з боку короля і влади. Він та його оточення були також головними замовниками будівельних робіт. Тому набравши міці і влади, король Луї 14-й відмовився від послуг Мансара і наблизив до себе його головного конкурента — Луї Лево, який будував палац в Версалі. Мансар з 1640-х рр. розпочав працювати для жіночого монастиря Валь де Грас. Але і тут йому відмовили, коли витрати на міцний фундамент перетнули попередньо заплановану грошову суму. Монастир і церкву добудовували вже після смерті Мансара, хоча й за його проєктами. Будівництво продожив архітектор Жак Лемерсьє.:::::::::::::::: Докладніше

Архів

• 1784 року французький художник Жак-Луї Давід закінчив створення картини « Присяга Горациїв». провідного твору французького класицизму другої половини 18 ст.

• 1789 року розпочалась буржуазна французька революція, що сприяло народженню особливої течії в мистецтві країни, котра отримала назву Революційний класицизм.

Архів

Портал:Класицизм/Нова стаття

Архів Нові статті