Кебуладзе Вахтанґ Іванович — Вікіпедія

Вахтанґ Кебуладзе
Ім'я при народженніВахтанґ Іванович Кебуладзе
Народився12 лютого 1972(1972-02-12) (52 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
Діяльністьфілософ, публіцист, перекладач
Alma materфілософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1994)
Науковий ступіньДоктор філософських наук
ЗакладКНУ імені Тараса Шевченка і Національний університет «Києво-Могилянська академія»
ПреміїПремія імені Юрія Шевельова (2016)

Вахтанґ Іванович Кебуладзе (ვახტანგ ქებულაძე; нар. 12 лютого 1972, Київ) — український філософ, публіцист, перекладач, спеціаліст з феноменології[1]. Доктор філософських наук, професор кафедри теоретичної і практичної філософії філософського факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка та доцент катедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська Академія»[2], співголова Українського феноменологічного товариства[3]. Учасник гурту «Джин», член Українського ПЕН. Лавреат премії імені Юрія Шевельова (2016).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Вахтанґ Кебуладзе народився 12 лютого 1972 року в Києві. У нього є грузинське та грецьке коріння[4]. Навчався на філософському факультеті Київського університету ім. Т. Шевченка з 1989 по 1994 роки. Захистив дипломну роботу на тему «Кант і російська релігійна філософія» у 1994 році.

У 1994—1997 роках проходив аспірантуру на філософському факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Вахтанґ Кебуладзе від липня 2016 року — професор кафедри теоретичної і практичної філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Кандидатська дисертація «Інтерсуб'єктивне вчення Е. Гуссерля як трансцендентальний фон феноменологічної концепії досвіду А. Шюца» (1998), докторська дисертація «Концепція досвіду в трансцендентальній феноменології» (2012). Викладає в Київському університеті ім. Т. Шевченка та в Києво-Могилянській академії.

Член Ради з питань розвитку Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал»[5].

Громадська позиція

[ред. | ред. код]

У липні 2018 року підтримав відкритий лист українських діячів культури до ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[6].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Книги

[ред. | ред. код]

Переклади

[ред. | ред. код]
  • Вальденфельс Б. Топографія Чужого: студії до феноменології Чужого — К.: ППС-2002. — 2004
  • Гусерль Е. Досвід і судження. Дослідження генеалогії логіки. — К.: ППС-2002. — 2009
  • Шюц. А., Лукман Т. Структури життєсвіту — К.: Український центр духовної культури. — 2004
  • Фридрих Ніцше: Ранкова зоря. Думки про моральні пересуди. — Київ: Темпора, 2018. — 800 с.
  • Марія Фюрст, Юрґен Тринкс. Філософія.  — Київ: Дух і Літера, 2018. — 544 с.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Кебуладзе Вахтанґ [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.] «Український центр Міжнародного ПЕН-клубу»
  2. ↑ Вахтанґ Кебуладзе [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.] «Дух і Літера»
  3. ↑ Вахтанґ Кебуладзе «Критика»
  4. ↑ Пушкін — такий самий фашист і ксенофоб, як і будь-який пропагандист Кремля — Вахтанґ Кебуладзе. [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.] Радіо НВ
  5. ↑ Указ Президента України від 13 січня 2020 року № 3/2020 «Питання Ради з питань розвитку Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал»»
  6. ↑ Звертаюсь до всіх моїх друзів. Facebook. Boris Yeghiazaryan. 24 липня 2018. Архів оригіналу за 25 липня 2018. Процитовано 7 листопада 2021.
  7. ↑ Кебуладзе Вахтанґ. Феноменологія досвіду [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.] «Дух і Літера»

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кебуладзе_Вахтанґ_Іванович&oldid=42453077