Векслер Володимир Йосипович — Вікіпедія

Векслер Володимир Йосипович
Народився	19 лютого (4 березня) 1907 Житомир, Волинська губернія, Російська імперія[1]
Помер	22 вересня 1966(1966-09-22)[1][2] (59 років) Москва, СРСР[1]
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	фізик, фізик-ядерник
Alma mater	Московський енергетичний інститут
Галузь	фізика елементарних частинок
Заклад	Фізичний інститут імені П. М. Лебедєва ОІЯД
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Yakov Umanskiyd
Аспіранти, докторанти	Andrey Kolomenskiyd Vladislav Sarantsevd Q28500382?
Членство	Російська академія наук Академія наук СРСР
Партія	КПРС
У шлюбі з	Сидорова Ніна Олександрівнаd
Нагороди	премія «Атоми для миру» (1963)
Векслер Володимир Йосипович у Вікісховищі

Володимир Йосипович Векслер (рос. Влади́мир Ио́сифович Ве́кслер; 4 березня 1907, Житомир, УРСР — 22 вересня 1966, Москва (РРФСР) — радянський фізик.

Навчався в Московському інституті народного господарства імені Плеханова, Московському енергетичному інституті (доктор наук (1940).

Фундатор прискорювальної техніки (фазотрони, синхрофазотрони, синхротрони) у СРСР.

1944 року сформулював принцип автофазування, що мало вирішальну роль для розвитку прискорювальної техніки й дало початок виникнення нової галузі — фізики високих енергій.

1947 — під керівництвом В.Векслера створений перший у СРСР синхрофазотрон.

1956 — В.Векслер став директором Лабораторії фізики високих енергій Об'єднаного інституту ядерних досліджень.

1958 — дійсний член АН СРСР.

1963 — створив в АН СРСР нове відділення — Відділення ядерної фізики.

1963 — присуджена премія "Атом для миру".

• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.