Великий князь Руський — Вікіпедія

Великий князь Руський — титул, який використовувався декілька раз в українській історії.

1. частина титулатури Великих князів Литовських (1315—1569), а пізніше правителів Речі Посполитої (1569—1795).
2. неофіційний титул Свидригайла Ольгердовича у 1432—1440 рр., в ході його династичного конфлікту з Сигізмундом Кейстутовичем.

З 1398 року Литовське князівство стало називатися Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське. А Вітовт Кейстутович був проголошений Великим князем Литовським, Руським та Жемайтійським.

Під час громадянської війни у ВКЛ (1432—1440) неофіційно було проголошено створення Великого князівства Руського, Великий князь Литовський Свидригайло Ольгердович був проголошений Великим князем Руським.

До складу Великого князівства Руського входила вся територія України у складі ВКЛ, а також Полоцька, Вітебська та Смоленська землі.

Руські та частина литовських князів підтримала Свидригайла у його боротьбі з його суперником — князем Сигізмундом Кейстутовичем. Політична влада у державі переважно належала руським (українським та білоруським) православним магнатам та шляхті.

Фактично Велике князівство Руське перестало існувати після поразки військ Свидригайла у битві біля Вількомира 29-30 серпня 1435 р.

Наступним Великим князем Руським був Казимир Ягеллончик, повний титул якого звучав: Божою Ласкою король Польщі, а також землі Краківської, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, Великий князь Литовський, Руський, Прусії, земель Хелмна, Ельблонга, Помор'я та інших пан і володар.

Унаслідок укладання Гадяцького договору, 16 вересня 1658 р., мало бути створено Велике князівство Руське, яке б увійшло як суб'єкт федерації до складу Речі Посполитої Трьох Народів.

Титул «Великий князь Руський» носили правителі Речі Посполитої аж до розділу Речі Посполитої (1795).

Ідею Великого Князівства Руського пропонували також учасники Січневого повстання у 1863 році.

• Вітовт Великий (1398—1430) — Великий князь Литовський, Руський та Жемайтійський
• Свидригайло Ольгердович (1430—1440) — Великий князь Литовський, Руський та Жемайтійський (1430—1432), Великий князь Руський (1432—1440).
• Казимир IV Ягеллончик (1440—1492) — Божою Ласкою король Польщі, землі Краківської, Сандомирської, Сєрадської, Ленчицької, Куявської, Великий князь Литовський, Володар і спадкоємець Русі, Прусії, Хелмна, Ельблонга та Помор'я.
• Олександр I Ягеллончик (1492—1506) — Божою Ласкою король Польщі, а також землі Краківської, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, Великий князь Литовський, Руський, Прусії, земель Хелмна, Ельблонга, Помор'я та інших пан і володар.
• Сигізмунд I Старий (1506—1548) — З Божої ласки король Польщі, а також землі Краківської, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, Великий князь Литовський, пан і дідич Русі, Пруссії, земель Хелмна, Ельблонга, Помор'я, князь Мазовецький.
• Сигізмунд II Август (1548—1572) — Великий князь Литовський, Великий князь Руський

З 1569 р. титул закріплюється за правителями Речі Посполитої. Див. Королі й князі Польщі

• Стефан Баторій (1576–1586) — Великий князь Литовський та Руський
• Сигізмунд III Ваза — король Польщі, Великий князь Литовський, Великий князь Руський (з 1587 року),
• Владислав IV Ваза (1632–1648) — Великий князь Литовський, Великий князь Руський
• Ян II Казимир (1648–1668) — Король Польський, великий князь Литовський, Руський і Опольський
  • Іван Виговський (1658–1659) — Великий князь Руський (не затверджено сеймом).
• Михайло I Вишневецький (1669–1673) — король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Прусії, Мазовецький, Жмудський, Інфлянський, Смоленський, Сіверський і Черніговський.

• Король Русі
• Київські князі
• Список міст Свидригайла

• Спроби збереження української державності у складі Великого князівства литовського^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• СВИДРИГАЙЛО